Олександр Антонович Рябошапка — український журналіст, письменник, краєзнавець.

Рябошапка Олександр Антонович народився 27 жовтня 1945 р. у Диківці Знам'янського району, де згодом отримав звання почесного жителя. Освіту здобував у Диківській середній школі, школі механізації сільського господарства, Олександрійському культосвітньому училищі та на філологічному факультеті Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна.

Професійну діяльність розпочав у місцевих газетах і радіомовленні, пройшовши шлях від коректора до заступника редактора районного видання. У 1976 році через важку травму хребта був змушений залишити активну редакційну роботу, переніс кілька складних операцій.

За свою працю нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» і знаком «За сумлінну працю» Міністерства праці та соціальної політики України. Продовжував писати й працювати у пресі: з 1978 по 2002 рік опублікував понад тисячу матеріалів, брав участь у поетичних і краєзнавчих конкурсах, здобував перемоги.

Автор десяти книжок і численних газетних публікацій. Його творчість присвячена переважно подіям окупації Знам'янського району під час Другої світової війни, збереженню історичної пам’яті про воєнні роки та видатних земляків.

Серед основних видань: «Такі незвичайні долі», «Чорнолісся пам'ятає», «Вічне джерело», «Дорогі мої земляки», «Знам'янка: залізниця, історія, люди», «Два кольори», «Вогонь нескорених сердець», «Пам'ять крізь роки», «Шумить і стогне Чорний ліс», «За Перемогу і Правду».

Як активний дослідник краю, долучився до підготовки Книги пам’яті та Книги скорботи, присвячених жертвам війни.

Творчість Олександра Антоновича Рябошапки має вагоме значення для розвитку регіональної історико-документальної літератури та журналістики Кіровоградщини. Його праці фіксують трагічні події періоду нацистської окупації на теренах Знам’янського району та зберігають пам’ять про долі простих людей, які стали учасниками великої історії. Автор зробив суттєвий внесок у формування локальної культурної пам’яті, адже на основі зібраних ним матеріалів створювалися Книга пам’яті та Книга скорботи.

Його роботи відзначаються глибоким документально-публіцистичним підходом, високою етичністю й увагою до людської гідності. Рябошапка також зміцнив журналістську традицію регіону, виховавши читача, чутливого до минулого своєї малої батьківщини. Його творчість виконує функцію культурного архіву, що допомагає сучасникам і майбутнім поколінням зберігати ідентичність, пам’ять і повагу до людей, які пережили воєнне лихоліття.