Тамара Михайлівна Мороз-Стрілець — українська письменниця, літературознавиця.

Тамара Мороз-Стрілець народилася 27 жовтня 1905 року в Полтаві у родині активного громадського діяча та церковного реформатора Михайла Мороза. Через переслідування батька сім’я була змушена переїхати до Києва, а пізніше до Харкова. Тамара отримала добру освіту: закінчила гімназію, навчалася в бібліотеці ВУАН, а згодом вступила до Київського художнього інституту, де здобувала фах кінооператора.

У 1924 році Тамара познайомилася з відомим українським письменником Григорієм Косинкою, невдовзі вони одружилися. Вона була для чоловіка не лише дружиною, а й творчим соратником, першою читачкою та критиком його творів.

Життя подружжя трагічно перервалося. У грудні 1934 року Григорія Косинку безпідставно звинуватили у «тероризмі» та розстріляли. Тамара опинилася під тавром «члена сім’ї ворога народу», втратила житло, роботу і паспорт. Тривалий час жила в скруті, зазнала психологічних потрясінь, змушена була працювати на простих роботах і переховуватися від переслідувань. Згодом їй вдалося повернутися до фаху, працювати в науковій установі й продовжити освіту.

Після посмертної реабілітації Косинки у 1957 році Тамара присвятила життя поверненню його творчої спадщини українській культурі. Вона збирала рукописи, архіви, газети, спогади сучасників. Результатом її багаторічних досліджень стала публікація повного зібрання творів чоловіка, а також мемуарна книга «Голос пам’яті», яка відтворює атмосферу українського літературного життя міжвоєнного часу.

У 1991 році її прийняли до Спілки письменників України. Письменниця померла 2 січня 1994 року в Києві та похована на Звіринецькому кладовищі.

Її доля є прикладом самопожертви, вірності пам’яті та невтомної боротьби за відновлення правди про українську культуру.