Микола Євгенович Петренко — український письменник, драматург, журналіст.

Микола Євгенович Петренко народився 6 листопада  1925 року в місті Лохвиця Полтавської області, в родині робітника. Під час Другої світової війни юного Миколу було вивезено на примусові роботи до Німеччини. За спробу втечі потрапив до концтаборів, а після війни пройшов фільтраційні та трудові табори в СРСР. У 1951 році закінчив факультет журналістики Львівського державного університету. Працював у молодіжній обласній газеті, був редактором Львівського телебачення, кореспондентом «Літературної України», звідки був звільнений за так звані «пропетлюрівські» вірші.

Письменницький дебют відбувся у 1957 році, коли вийшла перша поетична збірка «Дні юності». За життя Микола Петренко створив понад 100 книжок — поезії, прози, гумористичні твори, публіцистику, казки та пісенні тексти. Його п’єси та лібрето ставилися на сценах львівських театрів. Серед них: «Чарівне кресало», «Довбушів топірець», «Дві Іванки», «Шість імен» та інші.

Серед його збірок поезій: «Дні юності», «Серцем палаючим», «Весняний засів», «Гранітні віхи», «Заповітна гора», «Понад двома безоднями», «Нагорна сповідь», «Заново б тебе зустріти», «Я — дух одвічної стихії», «Упала зморшка на твоє чоло» тощо.

У прозі Петренко проявив себе як тонкий психолог і гуманіст. Автор книжок: «Світ чекає на тебе», «Чекання райдуги», «Контрольна для вчителя», «Перепустка до раю», «Пошматований день», «Через 44 довгих років» та інших.

Для дітей він написав низку веселих і повчальних історій: «Про Марічку невеличку», «Вишиванка від ангела», «Заблуда», «Похід на Чорногору», «Як лисичка сир ділила», «Кожух для п’яти братів» та ін.

Микола Євгенович Петренко — лауреат літературних премій імені Павла Тичини, Юрія Яновського, Маркіяна Шашкевича, Богдана-Нестора Лепкого, Ірини Вільде, Дмитра Нитченка, Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», літературної премії «Благовіст», літературної премії ім. Романа Федоріва, премії журналу «Березіль», переможець I-го міжнародного поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча Гора», дипломант Всеукраїнського літературного конкурсу рукописів прози «Крилатий Лев»..

Його творчість пройнята глибокою любов’ю до України, щирістю, доброзичливістю та вірою в людяність — тими рисами, що зробили його одним із найтепліших голосів української літератури ХХ століття.