Катря Гриневичева [справж. – Катерина Василівна Гриневичева] - українська письменниця, громадська діячка. Діячка жіночого руху на Галичині, очільниця Союзу українок.  Її діяльність стала вагомою частиною розвитку українського жіночого руху та культурного життя регіону.

Катря Гриневичева народилася 19 листопада 1875 р. у містечку Винники біля Львова в родині дрібного службовця. Отримала добру освіту, що для жінок того часу було нетиповим. З юності мала інтерес до історії, літератури та громадської роботи.

Після одруження з Осипом Гриневичем активно включилася в суспільне життя. Стала помітною діячкою жіночого руху на Галичині, послідовно відстоюючи права жінок, їхнє залучення до освіти та громадського життя.

Особливо важливою була її діяльність у Союзі українок, де вона згодом стала очільницею організації. Катерина організовувала просвітницькі курси, лекції, культурні вечори, займалася видавничими ініціативами та популяризувала ідею активної ролі жінок у суспільстві та національному відродженні.

Гриневичева є авторкою низки історичних романів і повістей, у яких зображувала ключові події та постаті української історії. Її твори вирізняються патріотичністю, глибоким психологізмом та прагненням відновити історичну пам’ять українського народу.

У 1906 році видано перший збірник Катерини Гриневичевої «Легенди та оповідання». Була редакторкою дитячого журналу «Дзвінок», популярного в Галичині і на Наддніпрянщині. В журналі з'явилися історичні оповідання самої Гриневич, адресовані молоді: «Перед похороном князя Романа», «Ярослав Осмомисл», «Княжичі». Авторка циклу «Легенди й оповідання» (1906 р.), збірки оповідань і нарисів «По дорозі в Сихем» (1923 р.), «Непоборні» (1926 р.), великих епічних творів «Шоломи в сонці» (1928 р.), «Шестикрилець» (1929 р., 1935 р.). Враження Першої світової війни покладені в основу збірки «Непоборні» (1926 р.), яка принесла письменниці широке визнання

Вона також працювала у видавничій сфері, підтримуючи видання українських авторів і навчальних матеріалів.

Після Другої світової війни опинилася поза межами України. Останні роки провела в місті Берхтесґаден у Баварії, де й померла 25 грудня 1947 року.

Сьогодні Катра Гриневичева вважається однією з провідних постатей українського жіночого руху та авторкою, чий внесок у розвиток культури й національної свідомості залишається вагомим. Твори Гриневичевої відіграють важливу роль у відновленні української історичної пам’яті — через художні образи минулого вона підкреслює значення княжих епох і боротьби за територіальну та культурну єдність.

Вона — частина жіночого руху: її літературна діяльність не лише художня, а й виховна й громадська. Через книги вона впливала на читачок, поширювала ідеї національної свідомості, ролі жінки в суспільстві.