Олекса Петрович Стороженко — український письменник, етнограф, драматург.

Олекса Стороженко народився 24 листопада 1805 р. у с. Лисогор Борзянського повіту Чернігівської губернії в сім'ї дрібного поміщика, відставного поручика Петра Стороженка. Родина була заможною, тому хлопець отримав добру домашню освіту, а згодом продовжив навчання в благородному пансіоні при Харківській гімназії. Вчився він гуманітарним наукам і знав кілька мов: французьку, німецьку, латину, російську. З дитинства цікавився українською старовиною, легендами, переказами, запорозькою традицією.

Стороженко присвятив армії понад 30 років. Пройшов шлях від унтер-офіцера до поручика драгунського полку. Під час служби отримав контузію. Попри суворе життя в армії, він зберіг добрий гумор, був фізично дуже сильним і навіть мав славу богатиря.

Після завершення військової служби Олекса працював у цивільних установах. У 1864 році його призначили на відповідальну посаду у Вільно (нині — Вільнюс), а згодом він став дійсним статським радником. На цей час він поступово відходив від державної служби та повертався до літературної творчості. Останні роки жив на хуторі біля Бреста, де виконував обов’язки голови з’їзду мирових посередників.

Писати Стороженко почав ще під час служби, але широку відомість отримав у 1860-х роках, коли його українські твори почав друкувати часопис «Основа». Він писав двома мовами: українською (переважно оповідання, повісті, етнографічна проза), російською (частина ранньої творчості).

Найвідоміші твори: «Закоханий чорт», «Голка», «Вуси», «Прокіп Іванович», «Скарб», «Дурень».

Повість «Марко Проклятий» — один з найяскравіших українських романтичних творів про відьом, прокляття, силу людської душі. Усього він створив понад 30 творів. Стороженко активно записував: народні легенди та казки; перекази старих козаків; замовляння; оповіді про чортів, русалок, відьом; описи побуту та звичаїв українського селянства. Його записи — цінне джерело для сучасної етнографії та історії української культури.

Восени 1874 року під час вечірньої прогулянки він провалився з містка в холодну воду, застудився й незабаром помер 18 листопада 1874 року.

Олекса Стороженко — один з найбільш самобутніх письменників ХІХ століття. Він став одним із перших письменників, що поєднав гумор, містицизм і етнографію, створивши унікальний авторський стиль. 2013 року кілька закладів культури та громадських організацій Ічнянщини заснували літературно-мистецьку премію ім. Олекси Стороженка, яку щороку присуджують на конкурсних засадах за кращі твори літератури і мистецтва та науково-популярні роботи, створені авторами, що народилися на Ічнянщині, або життя і творчість яких пов'язана з Ічнянщиною та Чернігівщиною.