Дмитро Семенович Чередниченко — український письменник, поет, літературний редактор, педагог, мистецтвознавець.

Дмитро Семенович Чередниченко народився 30 листопада 1935 р. в с. Межиріч Канівського району Черкаської області. Після завершення навчання в Межиріцькій середній школі (1953 р.) він вступив до Київського педагогічного інституту, який закінчив у 1957 році. Упродовж 1957-1963 років працював учителем на Канівщині та Васильківщині, а згодом перейшов до журналістської та видавничої діяльності, де працював до 1982 року. У літературі був відомий як один із найхарактерніших представників напрямку «тиха лірика».

Він брав участь у діалектологічній експедиції до села Салтикова-Дівиця на Чернігівщині (1955 р., керівник Ф. Т. Жилко) та в першій українській антропологічній експедиції, що охопила території України, Молдови, Білорусі й Росії (1956 р., керівник В. Д. Дяченко). Також долучався до міжнародних наукових конференцій, присвячених проблемам національної символіки, літератури й мистецтва.

У 1991-2002 роках був головним редактором українознавчого журналу для шкіл «Жива вода». З лютого 1992 року очолював літературне об’єднання «Радосинь».

Дмитро Чередниченко був членом Національної спілки письменників України з 1979 року та активно перекладав твори литовських авторів.

Автор низки статей до Енциклопедії сучасної України. Його перу належать дослідження про національну символіку та видатних українців ‒ Павла Чубинського, Степана Васильченка, Василя Сухомлинського, Кирила Стеценка, Михайла Кипу, Леоніда Полтаву, Ганну Черінь, В. Стеблика, Олексу Кобця, рід Симиренків. Автор численних поетичних і прозових книжок, автор і упорядник букварів та читанок, хрестоматій і антологій; розвідок про українських і литовських письменників, художників, педагогів, про українсько-литовські літературні взаємини.

Помер 20 серпня 2021 року у віці 85 років. Чередниченко відзначався тонким ліризмом, увагою до духовних цінностей, культури та мистецтва. Він досліджував українську художню традицію, а також працював у галузі дитячої літератури, створюючи щирі, теплі тексти, наповнені любов’ю до природи, рідної мови та людини.

За життя став авторитетною постаттю в українському літературному середовищі. Його творчість і педагогічна робота суттєво вплинули на формування кількох поколінь читачів і молодих митців.