Ніна Василівна Антонова — українська актриса. Її акторський талант, природна емоційність і здатність передавати найтонші відтінки людських переживань зробили її однією з найяскравіших постатей українського екрана другої половини ХХ століття.

Ніна Василівна Антонова народилася 2 грудня 1935 р. в селі Бакали, Башкирська АРСР. Її батько був режисером, мати працювала на м'ясопереробному заводі. Майбутня зірка закінчила Театральне училище ім. Б. Щукіна в Москві у 1958 році, де отримала фундаментальну класичну акторську школу.

Після завершення навчання Антонова працювала на кіностудії «Ленфільм», де отримала свої перші ролі. Уже з перших появ на екрані вона вирізнялася щирістю гри, природністю та яскравою емоційністю — якостями, що швидко привернули увагу режисерів.

У 1963 році акторка переїхала до Києва і приєдналася до акторського складу кіностудії імені О. Довженка. Саме тут розкрився її талант у повну силу, а більшість найвідоміших ролей були створені саме в українському кіно.

Серед найпомітніших робіт акторки:

• «Військова таємниця»;
• «Варчина земля»;
• «Тут нам жити»;
• «Провал операції “Велика Ведмедиця”»;
•  численні ролі у фільмах студії Довженка, що стали класикою українського кіно.

Її роботи відзначаються глибоким психологізмом, щирістю та переконливістю. Антонова однаково органічно виглядала у драматичних, соціально-побутових та історичних стрічках. Ніну Антонову вирізняє здатність передавати характер героїні через дрібні деталі — інтонації, жести, погляд. Вона вміла створювати образи простих, але внутрішньо сильних жінок, які борються, кохають, страждають і перемагають. Її ролі завжди правдиві та емоційно наповнені.

За багаторічний внесок у розвиток українського кіно Ніна Антонова була удостоєна почесного звання Народної артистки України. Її творчість неодноразово відзначали кінематографісти, критики та глядачі.

У більш пізній період акторка з’являлася у сучасних кіно- й телепроєктах. У 2016 році був створений документальний фільм «Головна роль», присвячений її життю та творчості, що став своєрідним підсумком її кар’єри. Цей фільм був відзначений українською національною кінопремією «Золота дзиґа» 2017 року у категорії «Найкращий документальний фільм»

Ніна Василівна Антонова залишила значний слід у культурному житті України. Її ролі продовжують надихати, а творчість — нагадувати про силу справжнього акторського мистецтва.