Райнер Марія Рільке — австрійський поет, письменник. Його творчість глибоко проникнута філософськими роздумами про буття, смерть, кохання та місце людини у світі.

Рільке народився 4 грудня 1875 р. у Празі. Батьки прагнули забезпечити синові кар’єру військового, тому в одинадцять років його відправили до військової школи. Цей досвід став надзвичайно травматичним для майбутнього поета. Через слабке здоров’я та емоційну непристосованість Рільке покинув школу й продовжив освіту у гуманітарному напрямі. У 1895 році він вступив до Празького університету, де вивчав літературу, історію мистецтв і філософію. Згодом навчався в університетах Мюнхена та Берліна.

Перші поетичні збірки Рільке («Життя і пісні», «Дарунки ларам») вийшли у 1890-х роках та мали переважно романтичний характер. У цей час він активно подорожував, знайомився з культурою Європи, розвивав свій стиль і світогляд. Однією з ключових подій у житті поета стала зустріч із німецькою письменницею Лу Андреас-Саломе, яка відіграла роль наставниці та духовної супутниці. Саме завдяки її впливу поет почав глибше працювати над собою і творчістю. Величезний вплив на Рільке мала його поїздка до України. Поет був вражений духовністю слов'янського світу, атмосферою православ'я та народної культури. Ці враження знайшли відображення в багатьох його творах, зокрема в «Книзі годин», де постають мотиви самотності, пошуку Бога і внутрішнього світла.

На початку ХХ століття стиль Рільке зазнав суттєвої трансформації. Він інтенсивно працював у Парижі, де взаємодіяв із мистецькими колами та подружився зі скульптором Огюстом Роденом. Робота секретарем Родена стала важливим уроком дисципліни та спостережливості. 1912 року Рільке перебував у Дуїно — замку на Адріатичному узбережжі. Там він пережив натхнення, що започаткувало створення його найвидатнішої поетичної збірки — «Дуїнянських елегій». Робота над ними тривала майже десять років. У 1923 році, під час тривалого усамітнення у Швейцарії, поет завершив елегії й буквально за кілька тижнів написав інший шедевр — збірку «Сонети до Орфея». Ці твори стали вершинами європейського модернізму, поєднуючи метафізичну глибину, музикальність та образну насиченість.

Рільке багато років страждав від лейкемії. Він провів останній період життя у Швейцарії, продовжуючи працювати попри хворобу. 29 грудня 1926 року поет помер у санаторії ВальМонт.

Головні твори: поетичні збірки «Часослов» (1905 р.), «Книга образів» (1902-1906 рр.), «Нові вірші» (1907-1908 рр.), «Дуїнянські елегії» (1923 р.), «Сонети до Орфея» (1923 р.); роман «Нотатки Мальте Лаурідса Брігге» (1910 р.); монографії «Ворпсведе» (1903 р.), «Роден» (1905 р.).

Райнер Марія Рільке залишив по собі величезну культурну спадщину. Його поезія стала еталоном інтелектуальної та емоційної глибини європейського модернізму. В Україні його твори перекладали Микола Бажан, Василь Стус, Дмитро Паламарчук, Юрій Андрухович та інші, що підкреслює його вплив і на нашу літературну традицію.