Сильвестр Теодорович Лепкий — український письменник, священник УГКЦ, громадсько-політичний, культурний діяч.

Сильвестр Теодорович Лепкий народився 31 грудня 1845 року в містечку Куликів на Львівщині. Отримав духовну освіту й усе життя поєднував священниче служіння з літературною та просвітницькою працею.

Був головою громадського самоврядування, «Селянська рада» у Бережанах. Брав участь в організації і роботі товариств «Просвіта» і «Січ», а також аматорських народних театрів. Активно займався громадською діяльністю, підтримував розвиток української культури, освіти та національної свідомості в Галичині.

Виступав з літературними творами під псевдонімом Марко Мурава. Писав популярні книжечки та театральні п'єси для «Просвіти» і аматорських театрів. Брав участь у підготовці шкільних підручників, був головою «Селянської ради». У Львові виходять його книжечки «Опир» (1897 р.), «Історія читальні в Жукові» (1900 р.), оповідання «Горить» (1901 р.).

Перший з галичан почав перекладати твори Шекспіра з оригіналу українською мовою. Був лауреатом премії імені Стефана Дубравського.

Помер 5 червня 1901 року в селі Жуків на Тернопільщині. Був батьком відомих українських діячів — Богдана, Миколи та Левка Лепких, які продовжили його справу в літературі та науці. У 1903 році за редакцією його сина Богдана Лепкого вийшла збірка його поезій «Книжка горя».