Бажул Григорій Іванович — український бандурист, музичний діяч і культурний організатор, один із засновників кобзарського руху в Австралії.

Бажул Григорій Іванович народився в Полтаві, а з 1911 року мешкав у Харкові, куди переїхав разом із батьками. Там здобув агрономічну освіту, однак вирішальний вплив на його подальше життя мало знайомство з кобзарським мистецтвом. Почувши гру сліпого кобзаря Павла Келеберди, Бажул зацікавився традиційною українською музикою і розпочав професійне навчання гри на бандурі. Він став учнем Гната Хоткевича в Харківському музично-драматичному інституті та належав до невеликого кола студентів, які опанували засади харківської школи гри на бандурі.

У 1934 році зазнав радянських репресій: був засуджений до двох років ув’язнення і перебував у Бердянській сільськогосподарській трудовій колонії. Після цього пройшов етапи заслання на Північному Кавказі, у Сибіру та в Тайшеті. Повернувшись до Харкова у 1938 році, отримав від Платоніди Хоткевич — дружини Гната Хоткевича — на збереження частину рукописної спадщини композитора, що стало важливим актом збереження української музичної культури.

Під час німецької окупації Бажул активно виступав на Слобожанщині як бандурист-соліст під сценічним іменем Келеберда. Разом із Леонідом Гайдамакою намагався створити капелу бандуристів у Харкові. У цей період публікував у пресі статті, в яких відкрито писав про переслідування українських митців радянською владою та масове знищення кобзарів і бандуристів у 1930-х роках.

З наближенням Червоної армії виїхав на Західну Україну, де виступав у складі ансамблю разом із Зіновієм Штокалком та Володимиром Юркевичем, даючи концерти для вояків Української повстанської армії. Після війни опинився в еміграції в Німеччині, де став учасником, а згодом адміністратором Капели бандуристів імені Тараса Шевченка. Пізніше очолив ансамбль Братства кобзарів імені Остапа Вересая як художній керівник.

У 1948 році емігрував до Австралії, де відіграв ключову роль у формуванні українського музичного життя діаспори. Заснував Ансамбль бандуристів імені Гната Хоткевича, організував школу гри на бандурі та виховав нове покоління кобзарів. Його діяльність стала підґрунтям для розвитку кобзарського руху на австралійському континенті.

Окрім музичної праці, Бажул активно займався культурно-освітньою діяльністю. Він був фундатором Катедри українознавства в Австралії та одним із засновників Фундації українознавчих студій, сприяючи збереженню української національної ідентичності серед українців Австралії.

Помер Григорій Бажул у 1988 році в Сіднеї, залишивши по собі значну культурну спадщину та міцні традиції кобзарського мистецтва в українській діаспорі.