Василь Іванович Фольварочний — український поет, прозаїк і драматург. Український письменник багатьох жанрів — поезії, прози, драматургії, автор історичних і біографічних романів. Член Національної спілки письменників України з 1969 року та Національної спілки театральних діячів України з 1973-го. Заслужений діяч мистецтв України (2001 р.). Чоловік письменниці Тетяни Пишнюк.

Василь Іванович Фольварочний народився 30 січня 1941 року в селі Нападівка (нині Кременецький район Тернопільської області). Освіту здобував у Чернівецькому університеті, завершив навчання у Львівському університеті (1963 р.). Працював учителем, журналістом у редакціях газет Буковини й Житомирщини, завідувачем літературної частини Житомирського обласного музично-драматичного театру.

У Чернівцях обіймав відповідальні посади в галузі культури та державного управління: був заступником начальника обласного управління культури, заступником голови облвиконкому, згодом — заступником голови ОДА. Працював у Науково-дослідному центрі буковинознавства при Чернівецькому університеті.

Багато років був активним діячем НСПУ: секретарем і відповідальним секретарем Чернівецької організації, очолював об’єднання драматургів Спілки, працював директором Будинку письменників НСПУ (2002–2006 рр.). Від 2008 року — перший заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

Активно займався громадською роботою: очолював творче об’єднання драматургів і кінодраматургів, був заступником голови Київської організації НСПУ, керівником столичного Клубу бібліотекарів, одним з провідних діячів земляцтва буковинців у Києві.

Помер 5 лютого 2022 року в Києві. Похований у Чернівцях.

Друкуватися почав у 1960 році. Автор численних поетичних збірок, документальних повістей, п’єс, романів, зокрема історичних і біографічних. Його твори присвячені темам національної пам’яті, людської гідності, морального вибору, долі України та її видатних постатей.

В творчому доробку письменника поетичні збірки «Тривога», «Ростуть сини», «Досвіток», «Уроки вірності», «Течія», «Родовід», «Соняшник на балконі».

Він написав романи «Симон Петлюра» в чотирьох книгах, «Спокуса», «Обірвані струни», «Чорний бумер», «Хрещеники Сталіна» в трьох книгах, збірку п’єс «Друге цвітіння» тощо.

Його п’єси ставилися на сценах українських театрів, а твори звучали на літературних вечорах і ювілейних презентаціях.