В'ячеслав Григорович Медвідь - український письменник-прозаїк, есеїст

В’ячеслав Григорович Медвідь народився 22 лютого 1951 року в селі Кодня Житомирського району. Після закінчення школи зі срібною медаллю вступав на філологічний факультет Київського державного університету, однак став студентом бібліотечного факультету Інституту культури (відділення масових і наукових бібліотек). Здобув фах бібліотекаря-бібліографа вищої кваліфікації.

У 1972 році за направленням працював методистом у Закарпатській обласній бібліотеці для дітей в Ужгороді. Після служби в армії повернувся до Ужгорода, а з 1975 року мешкає в Києві. Працював у бібліотеках столиці, у 1981 році — редактором редакції «Романів і повістей» видавництва «Дніпро». Був старшим науковим співробітником Українського центру культурних досліджень Міністерства культури і туризму України, секретарем ради Національної спілки письменників України. З 1988 року — на творчій роботі.

Писати почав ще у шкільні роки. Перші поезії та нариси друкувалися в районній газеті «Зоря комунізму» (1967–1968 рр.).

Автор книг: «Розмова» (1981 р.), «Заманка» (1984 р.), «Таємне сватання» (1987 р.), «Збирачі каміння» (1989 р.), «Льох» (2000 р.), «Кров на соломі» (2001 р.), «Лови» (2005 р.) та щоденників, есеїв, новел.

У своїй творчості Медвідь часто звертається до поліського регіону, зосереджуючи увагу на житті одного села як моделі світу. Його стиль поєднує елементи експресіонізму, глибокий психологізм і філософське осмислення буття. Окремі твори перекладені російською, іспанською, казахською, литовською та чеською мовами.

Членом Національної спілки письменників України став у 1982 році. Заслужений діяч мистецтв України, почесний член Асоціації «Нова література», член літературного гурту «Пси Святого Юра». Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

За роман «Кров по соломі» був відзначений Національною премією України ім. Т. Г. Шевченка та премією імені Євгена Бачинського (США) у 2003 році.

В’ячеслав Медвідь — один із найсамобутніших сучасних українських прозаїків, чия творчість вирізняється глибиною осмислення національного характеру та духовного простору Полісся.