Павло Андрійович Байдебура — український письменник, журналіст, громадський діяч, член Спілки письменників СРСР з 1934 року. Упродовж майже двадцяти років у післявоєнний період очолював Донецьку організацію Спілки письменників України, зробивши вагомий внесок у розвиток літературного життя Донбасу.

Павло Андрійович Байдебура народився 1 березня 1901 року в селі Нерубайки (нині Кіровоградська область) у родині селянина. У 1922–1924 роках був учасником воєнних подій. Переїхавши на Донбас, працював на шахті № 2 «Краснодон», що згодом визначило провідну тематику його творчості. У 1927–1930 роках навчався на факультеті журналістики Харківського університету ім. Артема. Після переїзду до Алчевська став редактором шахтної газети «Вуглекоп».

Павло Байдебура належить до покоління письменників, які започатковували й розвивали індустріальну тематику в українській літературі ХХ століття. У центрі його творів — життя шахтарів, праця гірників, становлення й розвиток промислового регіону.

Перші твори письменника — вірші, що друкувалися в журналах «Гарт», «Забій». Згодом з’являються збірки оповідань: «Біля врубівки» (1931 р.), «На плитках», «Шахта № 10» (1932 р.). Довоєнна творчість письменника, яка охоплює одинадцять збірок оповідань, була схвально оцінена сучасною критикою та читачами.

Під час Другої світової війни працював кореспондентом газети «Прапор Батьківщини». Після визволення Донбасу активно долучився до відновлення Донецької письменницької організації, яку очолював близько двадцяти років. Також був редактором альманаху «Літературний Донбас».

За понад п’ятдесят років літературної діяльності Павло Байдебура видав більше тридцяти книг — романів, повістей, збірок оповідань і нарисів.

Окрему сторінку його спадщини становлять твори для юних читачів: «Діти шахтарів» (1949–1955 р.), «Таємниця степового шурфу» (1956–1958 р.), «Як ми шахту будували» (1960 р.). Дитяча тематика його творчості отримала позитивні відгуки в періодичній пресі та стала важливою частиною літературної спадщини письменника.

У 1976 році йому присвоєно звання «Почесний громадянин Донецька». Ім’ям письменника названо одну з вулиць міста, засновано обласну літературну премію його імені. У Донецьку на будівлі, де він мешкав у 1948–1971 роках, встановлено меморіальну дошку. 

Творчість Павла Байдебури є невід’ємною частиною літературної історії Донбасу. Його твори й сьогодні становлять інтерес як художнє відображення життя індустріального регіону та духовного світу його мешканців.