Юрій Олексійович Мокрієв — український письменник, драматург і сценарист. Член Спілки письменників України та Спілки кінематографістів України (з 1934 року).

Юрій Мокрієв народився 1 квітня 1901 року в родині тесляра у м. Новомиргороді Херсонської губернії. Початкову освіту здобув у Новомиргородському вищому початковому училищі. До 1922 року працював телеграфістом на місцевій пошті. Згодом переїхав до Києва, де прагнув вступити до художнього інституту. Проте через складні життєві обставини працював вантажником, а пізніше — художником при заводському клубі київського «Арсеналу». Там оформляв вистави драматичного гуртка і брав участь у театральному житті. У цей період написав свою першу п’єсу «Реп’яхи». Друкуватися почав із 1929 року.

Під час Другої світової війни Юрій Мокрієв працював фейлетоністом у журналі «Перець». У повоєнні роки активно писав п’єси, повісті та романи.

Серед його творів: повісті «У плавнях», «Острів Забутий», «Прилітай, лелеко»; романи «Плавні палають», «Чорна буря». Його творчість відзначається увагою до життя простих людей, соціальної тематики та моральних проблем.

Юрій Мокрієв є автором і співавтором сценаріїв художніх і науково-популярних фільмів. Серед них: «Не затримуйте рух», «Рейд», «В долині синіх скель», «Весела змова», «В гостях у колгоспі», «Томати для промислової переробки», «Терезино», «Шлях перших»,«Рось». У 1944 році на Всесоюзному конкурсі на одноактну п’єсу-комедію письменник отримав премію за твір «Знатні гості».

Його діяльність була відзначена державними нагородами, зокрема орденом «Знак Пошани» та почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Юрій Мокрієв є представником української літератури ХХ століття, який поєднав у своїй діяльності письменництво, драматургію та кіномистецтво. Його творчість відображає суспільні процеси свого часу та зберігає художню цінність як частина української культурної спадщини.