Леонід Никифорович Горлач — український поет, прозаїк і публіцист, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2013 р.).

Леонід Никифорович Горлач народився 4 квітня 1941 року в містечку Ріпки на Чернігівщині. Дитячі роки провів у селі Червоний Колодязь Ніжинського району. Вищу освіту здобув у Ніжинському педагогічному інституті. Після навчання працював у редакції газети «Під прапором Леніна» (нині — «Ніжинський вісник»), а згодом — в апараті Національної спілки письменників України. Також обіймав посаду директора Бюро пропаганди художньої літератури.

Був активним учасником культурного життя: долучився до створення товариства «Чернігівське земляцтво» в Києві та працював головним редактором газети «Отчий поріг».

Леонід Горлач є автором близько 50 книг, серед яких поезія, проза, публіцистика, літературна критика та твори для дітей. Основний напрям його творчості — поезія, зокрема історична. Він створив шість романів у віршах, присвячених українській історії.

Поетичні збірки: «Сонце в зіницях», «Танок дощу», «Четвертий вимір», «Світовид», «На відстані душі», «Десант у квітень», «Знак розбитого ярма».

Історичні твори: «Ніч у Вишгороді» — поема, «Слов'янський острів» — роман, «Чисте поле» — роман у віршах, «Перст Аскольда» — роман у віршах, «Руїна (життя і трагедія Івана Мазепи)» — роман у віршах.

Твори для дітей: «Зелений букварик», «Чумацький шлях», «Дивна мандрівка».

Також писав повісті, літературно-критичні нариси та документальні твори.

Леонід Горлач — лауреат численних літературних премій, зокрема: Національної премії України імені Тараса Шевченка (2013 р.), премій імені І. Нечуя-Левицького, Г. Сковороди, А. Малишка та інших.

Творчість Леоніда Горлача займає важливе місце в сучасній українській літературі. Його твори вирізняються глибоким історичним змістом, патріотизмом і увагою до духовних цінностей українського наду.