Шарль П’єр Бодлер — видатний французький поет, критик і перекладач, один із засновників символізму та модернізму в європейській літературі.

Бодлер народився 9 квітня 1821 р. в Парижі, в родині сенатора. Його батько був значно старший за матір і помер, коли хлопчикові ще не виповнилося шести років. Згодом мати вийшла заміж за військового — Жана Опіка, з яким у майбутнього поета склалися напружені стосунки.

У 1833 році сім’я переїхала до Ліона, де Бодлер навчався в пансіоні, а пізніше — у Ліонському королівському коледжі та Паризькому коледжі Святого Людовіка. Однак через проблеми з навчанням і дисципліною його було відраховано. Юнацькі роки поета були бурхливими: він накопичував борги, вів богемний спосіб життя, захоплювався наркотиками. Саме тоді він вирішив присвятити себе літературі.

Щоб змінити життя сина, родина відправила його в морську подорож до Індії. Однак Бодлер повернувся вже через два місяці. Попри короткість, ця подорож залишила помітний слід у його творчості, зокрема в екзотичних мотивах його поезії. Повернувшись до Парижа, він отримав спадок, який швидко витратив. Через це мати встановила фінансову опіку, і поет змушений був жити на обмежені кошти.

У 1840-х роках з’являються його перші вірші — «Малабарська дівчина», «Дама креолка», «Дон Жуан у пеклі», а також мистецькі статті про живописців. Бодлер активно займався критикою та перекладами. Особливе місце в його житті займала творчість Едгара По, якого він вважав духовно близьким митцем. Перекладам його творів поет присвятив близько 17 років.

У 1848 році Бодлер брав участь у революційних подіях у Франції та працював у демократичній пресі.

Найвідомішим твором Бодлера стала поетична збірка «Квіти зла» (1857 р.). Вона викликала справжній скандал: читачів шокували теми гріха, краси, смерті, розкладу і внутрішньої боротьби людини. Через це книга зазнала цензури — шість віршів було заборонено, а автор змушений був сплатити штраф. У 1861 році вийшло розширене видання збірки. У 1860 році Бодлер видав збірку прозових поезій «Паризький сплін», яка стала новаторською для свого часу.

Останні роки життя він провів у Бельгії, де страждав від хвороби та розчарування. У 1866 році його стан різко погіршився. Останній рік життя поет провів у лікарні в Парижі, де помер 31 серпня 1867 року.

Відомі твори: «Квіти зла», «Паризький сплін», «Штучний рай», «Альбатрос», «Вечорова гармонія», «Гімн красі», «Відповідності».