Христина Данилівна Алчевська — видатна українська педагогиня, організаторка народної освіти, письменниця та меценатка, одна з ключових постатей у розвитку освіти для дорослих в Україні ХІХ — початку ХХ століття.

Христина Данилівна Алчевська народилася 16 квітня 1841 р. в місті Борзна на Чернігівщині в родині викладача. Попри відсутність системної вищої освіти, здобула глибокі знання самотужки, що згодом стало підґрунтям її просвітницької діяльності.

У 1862 році заснувала Харківську жіночу недільну школу — унікальний освітній заклад, який став зразком організації навчання для дорослих не лише в Україні, а й у межах тодішньої Російської імперії та за її межами. Офіційно школа була визнана у 1870 році, а сама Алчевська утримувала її власним коштом до 1919 року.

У школі викладали широкий спектр дисциплін: грамоту, математику, історію, географію, природничі науки. До навчального процесу було залучено понад 100 педагогів, які працювали безкоштовно. Особливістю навчання був індивідуальний підхід до учениць різного рівня підготовки та активна позакласна діяльність — екскурсії, театральні відвідини, літературні читання.

У 1896 році Алчевська збудувала окрему будівлю для школи, що стало унікальним явищем для недільних шкіл того часу. Також вона відкрила школу в селі Олексіївка, де навчання велося українською мовою.

Христина Алчевська активно популяризувала українську культуру, мову та творчість Тараса Шевченка. У 1900 році на її садибі в Харкові було встановлено один із перших в Україні пам’ятників Кобзареві.

Вона очолила укладання фундаментального бібліографічного покажчика «Что читать народу?» — тритомного видання з тисячами рецензій і рекомендацій для читачів. Також була авторкою мемуарів «Передуманное и пережитое» та численних педагогічних праць.

За свою діяльність Алчевська отримала міжнародне визнання: її роботи експонувалися на виставках у Парижі, Чикаго, Москві, а сама вона була обрана віцепрезиденткою Міжнародної ліги освіти.

Померла 15 серпня 1920 року в Харкові. На її могилі викарбувано слова — «Просвітителька народу», що точно відображає її життєве покликання.

Постать Христини Алчевської займає особливе місце в історії української педагогіки як символ самовідданого служіння освіті та народові.