Ерве Базен — французький письменник.

Жан П'єр Марі Ерве Базен народився 17 квітня 1911 року в місті Анже у заможній родині. Він був онуком відомого французького письменника Рене Базена. Дитинство майбутнього письменника минуло поза родиною, у департаментах Мен і Луара, що значною мірою вплинуло на його світогляд. Його стосунки з батьками залишалися складними протягом усього життя, що згодом знайшло відображення у творчості.

Після закінчення школи Базен вступив на католицький факультет університету в Анже, однак навчання не завершив. Згодом переїхав до Парижа, де працював продавцем, різноробом і поштовим службовцем. Паралельно займався журналістикою та літературною критикою.

Літературне визнання прийшло до нього після публікації роману «Гадюка в кулаці», у якому змальовано драматичні стосунки між матір’ю та сином. Твір має виразні автобіографічні риси.

У 1955 році Ерве Базена було визнано найкращим французьким письменником попереднього десятиліття. У 1957 році він став лауреатом Великої літературної премії Монако.

Помер 17 лютого 1996 року в Анже.

У 1966 році в есе Plumons l’Oiseau Базен запропонував шість нових розділових знаків, призначених для передачі емоцій і ставлення автора: іронії, сумніву, впевненості, згоди, авторитетності та любові. Проте ці знаки не набули широкого використання.

Основні твори Ерве Базена:

• «Гадюка в кулаці» (1948 р.).
• «Смерть конячки» (1950 р.).
• «Зведись і йди» (1952 р.).
• «В ім'я сина» (1960 р.).
• «Подружнє життя» (1967 р.).
• «Щасливці з острова Розпуки» (1970 р.).
• «Крик сови» (1972 р.).
• «Анатомія одного розлучення» (1975 р.).
• «Зелена церква» (1981 р.).
• «Опівнічний демон» (1988 р.).
• «Школа батьків» (1991 р.).

Ерве Базен відомий як письменник, який правдиво й гостро зображував сімейні конфлікти, виховання та психологію стосунків. Його найвідоміший твір — «Гадюка в кулаці» — став класикою завдяки глибокому аналізу дитячих травм і складних відносин між батьками та дітьми.