Олександр Якимович Гаврилюк — український письменник, поет, публіцист і літературний критик першої половини ХХ століття, чия творчість формувалася під впливом революційних подій і соціально-політичної боротьби того часу.

Олександр Якимович Гаврилюк народився 23 квітня 1911 року в селі Заболоття (нині територія Польщі). Його життєвий шлях був тісно пов’язаний із активною громадською та політичною діяльністю, що значною мірою визначило тематику і стиль його творів.

Уже в юному віці Гаврилюк долучився до революційного руху, за що у 1929 році був заарештований. Саме під час ув’язнення він написав свої перші літературні твори — вірш «Спогади політв’язня» та оповідання «Прощайте». Цей досвід став визначальним для подальшої творчості автора, в якій часто порушувалися теми боротьби, пригноблення та ідеалів соціальної справедливості.

Гаврилюк неодноразово зазнавав переслідувань з боку польської влади та двічі перебував у концтаборі в Березі Картузькій. Він також став одним із організаторів Антифашистського конгресу діячів культури у Львові в 1936 році, що свідчить про його вагому роль у культурному житті регіону.

У літературному середовищі письменник належав до організації «Горно» та співпрацював із журналом «Вікна». Серед найважливіших творів — поеми «Пісня з Берези» (1937 р.) і «Львів» (1939 р.), повість «Береза» (1939–1941 рр.), а також численні оповідання. За життя автора була видана збірка «Поезії» (1941 р.).

Окрім художніх творів, Гаврилюк активно виступав як публіцист і літературний критик. Його статті, зокрема «Пальці на горлі» та «Учімося розуміти і сприймати поезію», відзначалися гострим ідеологічним спрямуванням. Брошура «Пани і паничі над “Кобзарем”» (1936 р.) була конфіскована владою, що свідчить про її полемічний і провокаційний характер.

У 1940 році Гаврилюк став членом Львівської організації Спілки письменників України та обіймав посаду директора Львівської філії Літфонду. Його життя обірвалося трагічно 22 червня 1941 року під час бомбардування Львова німецькою авіацією.

Творчість Олександра Гаврилюка є характерним прикладом літератури, що поєднує художнє слово з ідеологічною боротьбою. Вона відображає складні історичні обставини епохи та прагнення митця впливати на суспільну свідомість через літературу.