Павло Миколайович Гірник — український поет, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2009 р.).

Павло Миколайович Гірник народився 30 квітня 1956 р. в родині письменника Миколи Андрійовича Гірника. У 1973 році закінчив середню школу в Хмельницькому. Того ж року вступив на філологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту, де провчився один рік. У 1974 році перевівся до Київського педагогічного інституту, який закінчив у 1977 році. У 1987–1989 роках навчався на Вищих літературних курсах у Москві.

Працював учителем української мови та літератури в сільських школах Вінницької області (зокрема, у селі Непедівка Козятинського району) та Хмельницької області (села Черепівка і Берегелі). Згодом обіймав посаду завідувача літературно-драматичної частини Хмельницького театру ляльок. З 1984 року — член Спілка письменників України, а з 1996 року — член Асоціації українських письменників. Мешкає в селі Садове поблизу міста Деражня.

Поезія Павла Гірника вирізняється глибокою ліричністю, філософською заглибленістю та увагою до внутрішнього світу людини. Його вірші часто порушують теми пам’яті, самотності, часу, війни й духовного пошуку. Стиль автора поєднує традиції української класичної поезії з модерними інтонаціями.

Основні збірки: «Спрага», «Пахота», «Летіли гуси…», «Китайка», «Калина», «Се я, причинний…», «Вибране», «Брате мій, вовче», «По війні», «Коник на снігу», «Посвітається».

Павло Миколайович Гірник — український поет, представник сучасної ліричної поезії. Його творчість вирізняється глибокою філософічністю, увагою до внутрішнього світу людини та тем пам’яті й часу. Його поезія поєднує традиції української класики з сучасними мотивами.