Петро Петрович Засенко — український поет та перекладач. Його ім’я займає особливе місце в українській літературі другої половини ХХ — початку ХХІ століття, а творчість стала яскравим прикладом так званої «тихої лірики» — щирої, глибокої та сповненої любові до рідної землі.

Петро Засенко  народився 22 травня 1936 року в селі Любарці, що нині входить до Бориспільського району Київщини. Петро Засенко закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка.  Друкуватися почав ще у 1955 році. У різні роки працював у видавництвах «Веселка», «Молодь», «Музична Україна», а також у Спілці письменників України. Від 1983 до 2011 року очолював відділ поезії журналу «Київ», а з 2011 по 2021 рік був головою Всеукраїнської приймальної комісії Національної спілки письменників України.

Письменник є автором багатьох поетичних збірок, серед яких «Зірниця», «На ярмарку вітрів», «Князівство трав», «Косовиця». Особливо драматичною стала доля книги «Князівство трав»: радянська влада звинуватила автора у «націоналізмі», увесь тираж збірки було знищено, а самого поета внесено до «чорних списків» із забороною друкуватися та виступати перед читачами.

Окремою сторінкою діяльності Петра Засенка стала перекладацька праця. Він перекладав українською твори багатьох відомих поетів світу.

За вагомий внесок у розвиток української культури Петро Засенко був удостоєний багатьох нагород і відзнак, серед яких премія імені Андрія Малишка, звання Заслуженого працівника культури України та медаль «За сприяння Збройним Силам України».

Творчість Петра Засенка — це поезія людяності, пам’яті та любові до України. Його слово залишається актуальним і сьогодні, нагадуючи про силу національної культури та духовної стійкості українського народу.