Марко Черемшина — український письменник і громадський діяч, адвокат.

Марко Черемшина народився 13 червня 1874 року в селі Кобаки на Гуцульщині, нині Косівський район Івано-Франківської області.

Марко Черемшина народився в селянській родині. Після закінчення початкової школи в рідному селі, він навчався в гімназії в Коломиї. У 1896 році він вступив на юридичний факультет Віденського університету, де активно займався літературною діяльністю та долучився до українського студентського руху.

Черемшина розпочав свою літературну діяльність ще під час навчання. Його перші твори були надруковані в 1896 році. Основною темою його творчості стало життя гуцульського селянства. Він описував важкі умови життя простих людей, їхню боротьбу за виживання, а також їхні культурні та духовні аспекти.

Його літературні твори відзначаються високим художнім рівнем, глибоким соціальним змістом та яскравими образами. Найвідоміші з них: «Святий Николай у гарті», «Хіба даруймо воду», «Раз мати родила», «Зведениця», «Більмо», «Село вигибає», «Село потерпає», «Бодай їм путь пропала», «Перші стріли» тощо. Автор трьох збірок новел — «Карби», «Село вигибає» та «Верховина», остання вийшла посмертно.

Черемшина був активним громадським діячем і адвокатом, захищав права українських селян та був залучений до різних культурних і громадських організацій. Він також працював вчителем та адвокатом, надаючи безкоштовну юридичну допомогу бідним селянам.

Марко Черемшина продовжував писати та брати активну участь у громадському житті до самої смерті. Він помер 25 квітня 1927 року в місті Снятин, залишивши багату літературну спадщину, яка досі є важливою частиною української культури.

Черемшина є однією з ключових постатей української літератури кінця XIX — початку XX століття. Його творчість продовжує вивчатися та аналізуватися, а його твори залишаються популярними серед читачів.