Ігор Шпара — видатний український архітектор, педагог, громадський діяч, народний архітектор України. Його ім’я тісно пов’язане з розвитком сучасної архітектури Києва другої половини ХХ — початку ХХІ століття.

Ігор Шпара походив із творчої родини: був сином архітектора Петра Шпари, батьком архітекторки Валентини Шпари, чоловіком архітекторки Алли Анищенко. У 1960 році закінчив Київський художній інститут, де навчався у відомих архітекторів Володимира Заболотного та Ніни Чмутіної.

Після завершення навчання працював в інституті «Київпроєкт», де брав участь у створенні масштабних житлових районів столиці. Від 1972 року викладав у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, а згодом став професором кафедри архітектурного проєктування та керівником навчально-творчої майстерні.

Творча спадщина Ігоря Шпари надзвичайно багата. За його участі створено житлові масиви Микільська Борщагівка, Лівобережний та Харківський у Києві, проведено реконструкцію кварталів Подолу, реалізовано забудову в центральній частині столиці. Значним внеском архітектора стали комплекс Гідропарк та Венеціанський міст. Серед інших відомих проєктів — будівля Укрексімбанк, культові споруди різних конфесій та численні житлові комплекси Києва.

Архітектор активно займався громадською діяльністю. Упродовж 1990–2012 років очолював Національну спілку архітекторів України. Був дійсним членом Української академії архітектури та Національної академії мистецтв України. Архітектор помер 26 вересня 2016 року в Києві.

За свою працю Ігор Шпара отримав численні державні нагороди та відзнаки, серед яких Державна премія України в галузі архітектури, золота медаль Академії мистецтв України та орден Ярослава Мудрого V ступеня.

Творчість Ігоря Шпари стала важливою частиною архітектурного обличчя Києва. Його проєкти поєднували функціональність, сучасні містобудівні рішення та увагу до міського середовища, а педагогічна діяльність сприяла вихованню нового покоління українських архітекторів.