Ольга Трохимівна (Трофимівна) Андрієвська  — мовознавиця, діячка українського національно-демократичного руху.

Ольга Трохимівна Андрієвська народилася 16 червня 1876 року на Чернігівщині. Освіту здобула в Чернігівському єпархіальному училищі, яке закінчила у 1893 році. З юних років вона долучилася до українського культурного та громадського життя, виявляючи особливий інтерес до мови, літератури й національного відродження.

На початку ХХ століття Андрієвська працювала в статистичному бюро Чернігівської губернської земської управи разом із видатним українським письменником Михайлом Коцюбинським. Вона підтримувала зв'язки з українською інтелігенцією, брала участь у діяльності Чернігівського літературно-театрального товариства та товариства «Просвіта». У 1904 році була слухачкою українських наукових курсів у Львові, де мала можливість спілкуватися з провідними діячами української науки й культури.

Активна громадянська позиція привела Ольгу Андрієвську до участі в українському національно-визвольному русі. Вона належала до Чернігівського осередку Революційної української партії, а згодом підтримувала діяльність Української демократичної партії. За зберігання та поширення забороненої літератури її було заарештовано й засуджено до ув'язнення. Після відбуття залишила межі Російської імперії.

Під час перебування за кордоном Андрієвська жила у Празі та Римі. У Чехії вона сприяла популяризації української літератури, допомагаючи перекладати твори Михайла Коцюбинського чеською мовою. Повернувшись до Чернігова напередодні Першої світової війни, працювала над підготовкою до друку щоденників і листування Тараса Шевченка.

Ольга Андрієвська  була делегаткою Української Центральної Ради, працювала секретаркою Союзу українських автономістів-федералістів та входила до Української партії соціалістів-федералістів. Діловодка Міністерства народної освіти та мистецтва Української Держави (з 8 липня 1918 р.).

У 1920-х роках Андрієвська працювала у Всеукраїнській академії наук, беручи участь у підготовці словника української живої мови. Проте в роки сталінських репресій її звинуватили у справі так званої Спілки визволення України. У 1930 році вона була засуджена до семи років таборів, а згодом заслана до Саратова. Під час Великого терору її заарештували повторно. 11 грудня 1937 року Ольгу Андрієвську було розстріляно в Саратові.

Життя Ольги Андрієвської стало прикладом відданого служіння українській культурі, науці та національній справі. Попри переслідування й репресії, вона залишила помітний слід в історії українського громадського та наукового руху першої половини ХХ століття.