Федір Данилович Проценко — український актор та хормейстер, вчитель співів. Федір Данилович Проценко належить до когорти українських митців, які присвятили своє життя розвитку національної культури, музичної освіти та аматорського театру. Його багаторічна діяльність була тісно пов’язана з Ніжином, де він став одним із найактивніших організаторів культурного життя міста.

Концертну діяльність Федір Проценко розпочав у 1886 році. Працюючи викладачем музичних дисциплін у Ніжинському історично-філологічному інституті, він поєднував педагогічну роботу з активною громадською діяльністю. За його ініціативи при Народному домі було створено вокальну студію, струнний та вокальний квартети, а також організовано численні аматорські вистави. У цей період він співпрацював із провідними діячами українського театру — М. К. Заньковецькою, М. К. Садовським, М. Л. Кропивницьким.

Важливою подією в його творчій біографії стало заснування у 1893 році Ніжинського мішаного хору, який став одним із осередків музичного життя регіону. Проценко популяризував українську народну пісню та підтримував кобзарське мистецтво, запрошуючи до виступів відомого кобзаря Терентія Пархоменка. Для вдосконалення професійної майстерності він закінчив регентські учительські курси в Санкт-Петербурзі у 1913 році.

Упродовж життя Федір Проценко залишався відданим музичній освіті. Навіть після того, як у 1934 році створений ним хор було передано іншим керівникам, він продовжував працювати педагогом і диригував дитячим хором у піонерському клубі. Трагічні події сталінських репресій торкнулися й його родини: у 1937 році були розстріляні двоє синів митця — Володимир і Сергій. Попри особисті втрати, він доклав усіх зусиль, щоб підтримати та виховати своїх онуків.

Під час Другої світової війни Проценко організовував виступи хору перед військовими, підтримуючи бойовий дух захисників. Навіть в евакуації він не припиняв громадської діяльності та творчої праці. Помер 14 листопада 1942 року в місті Ленінабаді (нині Худжанд).

Серед творчого доробку митця особливе місце займають мемуари «Мистецькі спомини». 

Пам’ять про Федора Проценка зберігається в Ніжині. У 2014 році одну з міських вулиць було названо на його честь, а в 2015 році на будинку, де проживав діяч, відкрили меморіальну дошку. Його внесок у розвиток українського хорового мистецтва, театральної культури та музичної освіти залишається вагомою сторінкою культурної історії України.