Павло Олексійович Наливкін — український лікар-хірург, професор, один із провідних одеських хірургів першої половини ХХ століття.

Павло Олексійович Наливкін народився 13 серпня 1876 року в селі Нижній Карачан (нині Воронезька область, РФ). Медичну освіту здобув у Юр’ївському університеті (нині Тартуський університет), який закінчив 1902 року. Від 1903 року працював лікарем в Одесі. Брав участь у російсько-японській та Першій світовій війнах.

У 1927–1941 роках очолював кафедру хірургії Одеського інституту вдосконалення лікарів. Паралельно працював в Одеському медичному інституті, де керував кафедрами шпитальної та факультетської хірургії. Під час Другої світової війни працював консультантом військових шпиталів в евакуації.

Наукові дослідження Павла Наливкіна стосувалися абдомінальної та торакальної хірургії, операцій на щитоподібній залозі, а також хірургічного лікування туберкульозу легень. Він був одним із перших в Україні, хто запровадив у хірургічну практику місцеву анестезію, ендотрахеальний наркоз із штучною вентиляцією легень. Значний внесок ученого пов’язаний із розвитком хірургічних методів лікування легеневого туберкульозу.

Павло Наливкін помер 25 лютого 1965 року в Одесі.

Павло Наливкін зробив вагомий внесок у розвиток хірургії в Україні, удосконалив методи анестезії та штучної вентиляції легень, а також одним із перших застосовував хірургічні методи лікування туберкульозу легень.