Ростислав Петрович Маменко — український поет і лікар, член Національної спілки письменників України з 2004 року.

Ростислав Петрович Маменко народився 17 серпня 1936 року в місті Кам'янське.  У 1959 році закінчив Дніпропетровський медичний інститут і тривалий час працював лікарем у Дніпропетровську. З 1994 року повністю присвятив себе літературній творчості. Його поезії друкувалися в газетах «Зоря», «Січеславський край» та журналі «Січеслав».

Для творчості Ростислава Маменка характерні фольклорні мотиви, використання живої народної мови, любов до рідного краю та його видатних людей. Поет звертається до тем духовності, історичної пам’яті, людських почуттів і краси української природи.

Серед його поетичних збірок: «Мій човен — він як птах!» (2000 р.), «Життя мого надії» (2001 р.), «Моя довіра» (2001 р.), «Про Гая-Гайявату» (2002 р.), «Годинник» (2002 р.), «Я чую ваші голоси» (2009 р.), «Маскарад: Лирика разных лет» (2011 р.). Також Ростислав Маменко займався упорядкуванням видань, зокрема книги Вероніки Луківської «Золоті квіти: Поезія» (2015 р.).

Ростислав Маменко посідає помітне місце в українському літературному процесі як поет, який поєднав професію лікаря з любов’ю до художнього слова. Важливе значення його творчості полягає у збереженні фольклорних традицій, народної мови та історичної пам’яті.

У своїх віршах поет звертається до тем рідного краю, духовності, людських почуттів, природи та видатних земляків. Його поезія вирізняється щирістю, мелодійністю та близькістю до живого народного мовлення. Творчий доробок Ростислава Маменка є частиною сучасної української поезії та сприяє популяризації культурної спадщини рідного краю.