Олександр Якович Кониський — український письменник, перекладач, видавець, лексикограф, педагог, журналіст, адвокат і громадський діяч.

Олександр Якович Кониський походив зі старовинного чернігівського роду. Дитячі та юнацькі роки Кониського були пов’язані з Ніжином. Літературну діяльність розпочав 1858 року. Брав активну участь у діяльності українських громад, організовував недільні школи, укладав підручники та популярні книжки для народу. Серед них — «Українські прописи», «Арифметика, або щотниця», «Граматка, або перша читанка задля початку вченья».

За українську громадську діяльність 1863 року Кониського заслали до Вологди. Після повернення він продовжив літературну, адвокатську та видавничу працю. Був одним із фундаторів Літературного товариства імені Тараса Шевченка у Львові, активно підтримував розвиток української науки й культури. У Києві заснував видавництво «Вік», яке за роки діяльності випустило понад сто українськомовних книжок.

Кониський залишив значну літературну спадщину. Він писав оповідання, повісті, поезії, драматичні твори, літературно-критичні та публіцистичні статті. Серед найвідоміших його творів — повісті «Семен Жук і його родичі», «Юрій Горовенко», «В гостях добре, а вдома ліпше», «Боротьба», «Грішники», «Молодий вік Максима Одинця»; оповідання «Панська воля», «Пропащі люди», «Сирота», «Антін Калина», «Доля одного письменника».

Особливе місце у спадщині письменника посідає «Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя» — одна з перших ґрунтовних біографій Великого Кобзаря. Кониський також перекладав твори Тараса Шевченка та інших авторів.

Важливим внеском Кониського в українську культуру стали слова духовного гімну «Боже, великий, єдиний» («Молитва за Україну»), музику до якого написав Микола Лисенко. Пісня стала одним із найвідоміших українських духовно-патріотичних творів.

Помер Олександр Кониський 12 грудня 1900 року в Києві.

Його життя було присвячене українській освіті, літературі, книговиданню та утвердженню української культури.