Віктор Максимович Кордун — український поет, перекладач, один із найяскравіших представників Київської школи поезії.

Віктор Максимович Кордун народився в селі Васьковичі на Житомирщині. Дебютував 1967 року на сторінках газети «Літературна Україна», проте невдовзі його творчість була заборонена до друку. Навчався у Київському університеті імені Тараса Шевченка, звідки був виключений як політично неблагонадійний. Згодом закінчив Київський інститут театрального мистецтва.

Разом із Василем Голобородьком, Миколою Воробйовим, Василем Рубаном та іншими поетами Віктор Кордун став одним із творців Київської школи поезії. Лише на початку 1980-х років він отримав можливість знову друкувати свої твори. У різні роки працював у літературних виданнях та був заступником голови президії Національної спілки письменників України. 2001 року йому присвоєно звання Заслуженого діяча мистецтв України.

Поезія Віктора Кордуна вирізняється образністю, філософічністю, зверненням до природи, народної культури та внутрішнього світу людини. Для його творчості характерні вільна поетична форма, незвичайні образи й глибокий символізм.

Серед найвідоміших поетичних збірок: «Земля натхненна», «Пісеньки з маминого напрестка», «Славія», «Кущ вогню», «Сонцестояння», «Трава над травою».

Твори Віктора Кордуна перекладалися німецькою та іншими мовами. Він також займався перекладацькою діяльністю, зокрема перекладав українською твори литовського поета Юстінаса Марцінкявічюса.

За свою творчість Віктор Кордун був відзначений літературними преміями імені Павла Тичини та Володимира Сосюри, а також премією Міжнародної фундації Антоновичів.

Поет залишив помітний слід в українській літературі другої половини ХХ століття. Його творчість стала важливою частиною поетичного руху, що прагнув оновлення українського вірша та повернення до глибинних національних і духовних джерел.