Микола Якович Зарудний — український письменник, драматург і сценарист.

Микола Якович Зарудний народився в родині вчителів. Навчався в Харкові, а 1942 року закінчив факультет журналістики Казахського університету в Алма-Аті. У роки Другої світової війни брав участь у бойових діях. Працював журналістом, у 1961–1963 роках був головним редактором Київської кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка. Був секретарем правління Спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії (1978 р.).

Літературну діяльність Микола Зарудний розпочав у 1944 році. Найбільше відомий як драматург. У своїх п'єсах він порушував питання морального вибору, людських стосунків, відповідальності, праці та життя українського села.

Серед найвідоміших драматичних творів письменника — «Веселка», «Мертвий бог», «Фортуна», «Рим, 17, до запитання», «Дороги, які ми вибираємо», «Пора жовтого листя», «Маестро, туш!», «Бронзова фаза».

Важливе місце у творчості посідає п'єса «Тил», присвячена людям, які жили й працювали в тилу під час війни. За виставу «Тил», поставлену у Львівському театрі імені Марії Заньковецької, Микола Зарудний був удостоєний Шевченківської премії.

Письменник працював і в жанрі прози. Автор повісті «Мої земляки», збірки оповідань «Світло», романів «На білому світі», «Уран», «Гілея».

Значну частину творчої спадщини становлять сценарії. За його сценаріями створено фільми «Веселка», «Стежки-доріжки», «Тут нам жити», а також фільми-спектаклі «Рим, 17...», «Пора жовтого листя», «Тил» та інші.

Творчість Миколи Зарудного вирізняється увагою до людського характеру, моральних цінностей і складних життєвих ситуацій. Його твори поєднують драматизм, гумор і глибоке знання життя простих людей.