Семен Дмитрович Скляренко — український письменник, журналіст, автор історичних романів, повістей та оповідань.

Народився Семен Дмитрович Скляренко у селянській родині. Навчався в Золотоніській гімназії. Літературну діяльність розпочав ще юнаком: його перший твір — вірш «Гімн праці» — був надрукований 1919 року. Після навчання працював бібліотекарем, учителем, журналістом, співпрацював із київськими газетами. Згодом присвятив себе літературній та журналістській роботі.

Перші прозові твори Скляренка з'явилися у 1930-х роках. Він писав оповідання, нариси, повісті та романи, звертаючись до тем сучасності, війни, праці та історичного минулого. Серед його творів — «Вітер з гір», «Десять ченців», «Три республіки», «Бурун», «Матрос Ісай», а також трилогія «Шлях на Київ», до якої увійшли однойменний роман, «Щорс Микола» та «Польський фронт».

Під час Другої світової війни Скляренко працював військовим кореспондентом. Воєнні враження знайшли відображення у його повістях «Україна кличе», «Подарунок з України» та збірці «Рапорт». Після війни письменник продовжував активно працювати, видавав романи, оповідання та нариси.

Особливе місце у творчості Семена Скляренка посідають історичні романи «Святослав» (1959 р.) і «Володимир» (1962 р.). Письменник звернувся до історії Київської Русі, змалювавши постаті київських князів та життя Києва давньої доби. Для роботи над романами він використовував численні історичні джерела. Автор планував продовжити задум і написати роман про Ярослава Мудрого, однак завершити його не встиг.

Семен Скляренко помер 14 липня 1962 року в Києві. Його ім'я пов'язане насамперед із розвитком української історичної романістики середини ХХ століття, а романи «Святослав» і «Володимир» залишаються найвідомішими творами письменника.