Носань Сергій Лукич — український поет, прозаїк, драматург, публіцист.

Сергій Лукич народився 1 липня 1939 року на хуторі Дубинка Іркліївського району Полтавської області (з 1954 р. територія Черкащини). Закінчив філологічний факультет Черкаського державного педагогічного інституту (1967 р.). Працював матросом, учителем, журналістом, викладачем інституту.

На журналістській роботі з 1967 року – літературний працівник Володарської (Київська область) і Кам’янської (Черкаська область) районних газет, позаштатний кореспондент обласної газети «Черкаська правда» (нині «Черкаський край»), ряду журналів України. Працював редактором Черкаської обласної державної телерадіокомпанії.

Автор книг: «Стежка в зеленому житі», «Пір’їна з крила Жар-птиці» (1977 р.); збірок повістей: «Час глибокої осені» (1979 р.), «Високі, високі гори» (1982 р.); романів: «Метеори», «Голгофа любові» (1986 р.); поетичних драм: «Остання мить», «Судна ніч», «Мазепа» (1998 р.), «У всесвіті слова» (2002 р.).

Для дітей Сергій Лукович Носань написав повість «Чисті плеса» (1977 р.); збірки оповідань: «Сонячний ранок» (1981 р.), «Остання двійка» (1977 р.), «Мудра книга» (2005 р.), «Казки для Кирилка» (2006 р.), «Чарівний ліс» (2008 р.), «Данилків календар» (2010 р.).

За п’єсу «Остання мить» Сергій Носань став першим лауреатом премії ім. В. Симоненка «Берег надії» (1994 р.), а за сценарій відеофільму «По кому подзвін» одержав літературно-мистецьку премію ім. Михайла Старицького (2001 р).

Окрему сторінку творчості посідає «іронічна проза» С. Носаня. Варто згадати такі гумористичні та сатиричні твори: «Хобі» (1980 р.), «Скільки тій людині треба?» (1987 р.), «Мужність», «Лящі» (1989 р.), «Джерело», «Витівки прибульців» (1990 р.), «Мамонто-динозаврія», «Життя покаже…», «Вишняк», «З ранку до вечора», «Субординація», «Трибуна» (1991 р.), «Маразм» (1995 р.), «Пір'я, або Портрети з натури» (1997 р.), «Святий дух», «Золоті стегенця» (2004), «Батьківщина-мати кличе», «Качине око», «Русалонька» (2005 о.), «Диваківці, або Котигорошко і Понтій Пілат з Холодного Яру» (2008 р.) та ін. Протягом 1999—2004 років виходило вибране з його іронічної проз.

Його твори для дітей «Сонячний ранок», «Чисті плеса» та «Остання двійка» включені до антології дитячих оповідань українських письменників та до Читанок» для 1-го і 2-го класів.
Член Національної спілки письменників України з 1977 року. Заслужений діяч мистецтв України.

Помер Сергій Лукич 22 лютого 2019 року. Сергій Носань своїми творами боровся за збереження рідної природи, нагадуючи людям, що у світі ще існують байдужість і жорстокість. Твори Носаня для дітей і юнацтва – дуже повчальні, багаті на розмаїття почуттів. Ними письменник прагнув уплинути на дитячі душі, виховати в них любов до України, до рідної природи й мови, до батьків.