Ліон Фейхтванґер — німецький письменник.

Ліон Фейхтванґер народився 7 липня 1884 року в Мюнхенів, в єврейській родині. Він здобув освіту в Мюнхенському та Берлінському університетах, де вивчав літературу та філософію. Вже на ранніх етапах свого життя він почав займатися літературною діяльністю, писав п'єси та літературні критики. Початок літературної діяльності Фейхтванґера відноситься до 1901 р.: книга «Самотні», в якій було два оповідання, філологічні дослідження, театральні рецензії. У 1905—1907 рр. Фейхтванґер написав два томи «Маленьких драм» і роман «Глиняний бог» (1910 р.).

Фейхтванґер одружився з Мартою Ландсбергер у 1912 році. Під час Першої світової війни він служив у німецькій армії, але його антивоєнні настрої відобразилися в його роботах. Антивоєнні погляди письменник виразив у вірші «Пісня полеглих» (1915 р.), у п'єсі «Військовополонені» (1915 р.) і в п'єсі «Мир» (1918 р.). В роки війни багато працював над п'єсою «Воррен Гастінгс» (1916 р.) і начерками роману «Єврей Зюсс» (1918 р.). У листопаді 1918 р. письменник став свідком революції в Баварії. Усе пережите і побачене автор відобразив в драматичному романі «Тисяча дев'ятсот вісімнадцятий рік» (1920 р.).

У 1922 р.  у співавторстві з Б. Брехтом опублікував п'єсу «Едуард ІІ».  У 1920-х роках Фейхтванґер здобув популярність як письменник завдяки своїм історичним романам. Він розробив унікальний стиль, поєднуючи детальний історичний контекст з соціальною критикою. Роман Фейхтванґера — «Єврей Зюсс» (написаний між 1920/22) - це улюблений роман письменника, однак для нього довго не знаходилося видавця, і тому третій роман Фейхтванґера — «Потворна герцогиня» (1923 р.) вийшов раніше, був добре прийнятий критиками і відкрив шлях «Євреєві Зюссу».

У 1930 р. у Берліні була опублікована перша збірка оповідань письменника «Синя сорочка з Ітаки». Пізніше багато його оповідань («Оповідання про фізіолога доктора Б.» (1934 р.), «Вірний Петер» (1946 р.), «Парі» (1946 р.) та ін.) друкувалися в періодиці та виходили окремими книгами. Романи трилогії «Зала очікування»: «Успіх», «Родина Опперман» та «Вигнання», (1930 -1939 рр.) об’єднані антифашистською тематикою.

У 1933 році, після приходу до влади нацистів, Фейхтванґер був змушений емігрувати з Німеччини. Спочатку він переїхав до Франції, де продовжував писати і публікувати свої твори. Проте після окупації Франції нацистами в 1940 році він був інтернований у табір для іноземців. Завдяки зусиллям своєї дружини та американських друзів, таких як Томас Манн і Елеонора Рузвельт, Фейхтванґер зумів втекти з табору і виїхати до США.

У США Фейхтванґер оселився в Лос-Анджелесі, де продовжував свою літературну діяльність і став активним учасником літературного життя. Його будинок, відомий як Вілла Аврора, став місцем зустрічі багатьох емігрантів та інтелектуалів.

У 1932—1942 роках виходить у світ трилогія Фейхтвангера «Йосип»: романи «Юдейська війна» (1932 р.), «Сини» (1935 р.) і «Настане день» (1942 р.).

У 1948 р. з'явилася п'єса Фейхтванґера «Потьмарення розумів, або Диявол у Бостоні», у якій письменник виступив проти «холодної війни»; вона викликала міжнародний резонанс. До 125-річчя з дня смерті іспанського художника Франсиско Гойї Фейхтванґер написав роман «Гойя, або Тяжкий шлях пізнання» (1951 р.). У 1953 р. у світ вийшов роман «Мудрість дивака, або Смерть і перетворення Жана-Жака Руссо». Роман «Іспанська балада» (або «Єврейка з Толедо») присвячений подіям 12 століття, часу хрестових походів, Реконкісти.

Ліон Фейхтванґер помер 21 грудня 1958 року в Лос-Анджелесі. Його спадщина включає численні романи, п'єси та есе, які продовжують впливати на літературу і суспільну думку. Його роботи відзначаються глибоким історичним аналізом і критикою соціальних і політичних проблем.