Нечерда Борис Андрійович — український поет-шістдесятник.

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за 2000 рік (посмертно) за збірку поезій «Остання книга».

Борис Андрійович Нечерда народився 11 липня 1939 року у селі Ярешки Андрушівського району на Житомирщині в родині залізничника. Батько Бориса, Андрій Андрійович, працював черговим на залізничній станції, а мати, Ганна Семенівна, бухгалтером. Дитинство пройшло в Олександрії. Закінчив кораблебудівний факультет Одеського інституту інженерів морського флоту.

У літературі Борис Нечерда дебютував у 1955 році з віршем «Молодий агроном».
Протягом 1955-1958 років Борис опублікував на шпальтах газет двадцять творів. Після зустрічі у Києві з майстром поетичного слова Максимом Рильським, заохочений до поетичної творчості, Борис відвідував одеську літературну студію, писав вірші. Працював в Одесі в редакціях газет «Комсомольське плем’я», «Південь», у кіностудії художніх фільмів, одеському облтелерадіокомітеті, відповідальним секретарем Одеської організації Спілки письменників України.

1963 рік став дуже важливим у літературній біографії 24-літнього Бориса. В одеському видавництві «Маяк» вийшла його перша поетична збірка із символічною назвою «Материк». Перша збірка поезій поставила Нечерду в ряд найцікавіших поетів-шістдесятників, а після появи другої збірки «Лада» у 1965 році його творчістю зацікавилися літературні українські журнали, письменницькі газети Києва та Москви. Наступні збірки «Барельєфи», «Поезії», «Літак у краплі бурштину», «Танець під дощем», «Вежа», «Удвох із матір’ю» відкрили літературному світові поета думки, сміливого експериментатора як у системі мислення, так і в передачі його на папері.

За життя Борис Нечерда випустив 12 книг поезії та один роман. Особливо упереджено ставилися до нього київські видавництва і столичні журнали (аж до 1991 року, до розпаду СРСР). Однією з причин упередженості було регулярна поява віршів одесита на сторінках антологій, що вийшли в ряді країн Європи, в США та Канаді в підтримку дисидентського руху в Україні.
Борис Андрійович є автором збірок: «Материк» (1963 р.), «Лада» (1965 р.), «Барельєфи» (1967 р.), «Поезії» (1970 р.), «Літак у краплі бурштину» (1972 р.), «Танець під дощем» (1978 р.), «Вежа» (1980 р.), «Удвох із матір’ю» (1983 р.), «Поезії» (1984р.), «Лірика» (1989 р.), роману «Смерть кур’єра» (1991 рю), «Вибране» (1991 р.). У 1998 вийшла збірка творів «Остання книга» (упорядник – донька поета О. Б. Нечерда).

Друкувався Нечерда переважно в одеському «Маяку», а також на сторінках місцевих газет.

По смерті поета Ліга українських меценатів, редакція журналу «Київ» і Одеська організація Національної Спілки письменників України заснували Літературну премію імені Бориса Нечерди.

В Одесі Бориса Нечерду увічнили плитою на Алеї зірок.