Павло Михайлович Мовчан — український громадський діяч, журналіст і політик, поет, перекладач, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1993 р.); голова ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка; член Центрального проводу УНП (з січня 2003 р.); шеф-редактор газети «Слово Просвіти»; член Комітету Національних премій України ім. Т.Шевченка (з листопада 2005 р.). Член Спілки письменників України (з 1972 р.). Лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1992 р.).

Павло Михайлович Мовчан народився 15 липня 1939 року в с. Велика Вільшанка Васильківського району на Київщині. У 1958 р. П. Мовчан вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка. Через два роки став студентом відомого Літературного інституту ім. Горького (1960–1965 рр.). Після його закінчення завідував відділом редакції популярного журналу «Дніпро».

Павло Мовчан також активно займався громадською діяльністю. Він був одним із засновників Народного Руху України, політичного руху, який відіграв важливу роль у здобутті незалежності України в 1991 році. Мовчан обіймав різні посади в українських державних установах і був депутатом Верховної Ради України кількох скликань.

Його твори часто відображають любов до української культури, мови та природи, а також філософські роздуми над життям і людським існуванням.

Його внесок у розвиток української культури та літератури був відзначений багатьма нагородами і відзнаками. Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V та ІV ступенів, почесними грамотами Кабінету Міністрів України та Верховної Ради.

Автор збірок: «Нате!» (1963 р.), «Летюче дерево» (1972 р.), «Зело» (1973 р.), «Нитка-оксамитка» (для дітей, 1975 р.), «Пам’ять» (1977 р.), «Досвід» (1980 р.), «Круговорот», «В день молодого сонця» (1981 р.), «Голос» (1982 р.), «Жолудь» (1983 р.; 1990 р. — російською), «Календар», «Польовичок» (для дітей, 1985 р.), «Світло» (1986 р.), «Поріг» (1988 р.), «Сіль» (1989 р.), «Осереддя» (1989 р.), «Відбитки» (1992 р.), «Хрест» (1993 р.); збірка есеїв і літературно-критичних статей: «Ключ розуміння» (1990 р.), «Мова — явище космічне» (1994 р.); переклади Г.Матевосяна, В.Распутіна, Ю.Марцинкявічюса, М.Каріма тощо.