Іван Федорович Гнатюк — український поет, прозаїк, перекладач.

Гнатюк Іван Федорович народився 27 липня 1929 р. в с. Дзвиняча Кременецького повіту Волинського воєводства (нині Тернопільського району Тернопільської області) у селянській сім’ї.

І. Гнатюк по закінченні сільської школи поступив до Кременецького педагогічного училища, але на початку другого курсу навчання був раптово заарештований. По дорозі до в’язниці він утік і невдовзі подав документи в Бродівське педучилище, що на Львівщині. 27 грудня 1948 p. його знову було заарештовано і після чотиримісячного слідства засуджено за зв’язок з Організацією українських націоналістів на 25 років неволі з відбуванням покарання в спецтабоpax так званого Берлагу на Колимі.

Звільнений 1956 року за станом здоров'я Повернувся до Борислава, де жив під найсуворішим наглядом: як і на Колимі, потайки писав вірші і несподівано, скориставшись Хрущовським потеплінням, у 1965 році видав першу поетичну книжку «Паговіння», через рік другу – «Калина», яка була засуджена за національне спрямування на спеціальній нараді ЦК комсомолу України.

За два з половиною десятки років він видав (разом із трьома перевиданнями) п’ятнадцять збірок поезій, які були замовчані критикою.

Останніми роками українські художньо-літературні журнали та письменницька газета стали щедро друкувати його вірші, писані в колимських концтаборах. 1990 р. вони видані окремою книжкою — «Нове літочислення». За час творчості з-під його пера, крім вищезгаданих, вийшли такі збірки поезій: «Повнява» (1968 р.), «Жага» (1970 р.), «Життя» (1972 р.), «Барельєфи пам’яті» (1977 р.), вибране «Дорога» (1979 р.), «Чорнозем» (1981 р.), «Турбота» (1983 р.), «Осіння блискавка» (1986 р.), «Благословенний світ» (1987 р.) та книжечка для дітей «Хто найдужчий на весь світ» (1989 р.).

У 1995 році за книжку «Правда-мста» (1994 р.) йому присуджено літературну премію ім. Маркіяна Шашкевича. За книгу споминів «Стежки-дороги», видану 1998 р., удостоєний національної премії ім. Тараса Шевченка 2000. Іван Гнатюк помер 5 травня 2005 року . 26 червня 2020 року заступник голови Львівської ОДА Іван Собко вручив доньці Івана Гнатюка Любові Савці Почесний диплом в номінації «Гордість нації», який посмертно отримав український поет, прозаїк, перекладач, Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, багатолітній в’язень радянських концтаборів Іван Гнатюк.

За словами Леоніда Талалая, «Іван Гнатюк належить до тих небагатьох сучасних українських поетів, які не лише своєю творчістю, а й життям стверджували духовність нації і сприяли її піднесенню. Це той рідкісний випадок, коли Доля митця стає його Музою, а Муза Долею…»