6 серпня – Всесвiтній день боротьби за заборону ядерної зброї (День Хiросiми).

Цього дня 1955 р. у Хіросімі відбулася перша міжнародна конференція за заборону атомної і водневої зброї. У 1985 р. південну частину Тихого океану було оголошено без’ядерною зоною (Договір Раротонга).

У цей день в 1945 роцi сталася чи не найбільш жорстока трагедія в сучаснiй iсторiї людства. За всю iсторiю людства не було бомбардування більшого, нiж в Японiї. Уранова бомба позбавила життя понад 140 тис. людей. Усього ж від наслідків цього вибуху загинуло 237 тисяч японців. Cвiт та перспективи його виживання змiнились назавжди.

Хiросiма стала вiчним символом боротьби проти зброї масового знищення. День Хiросiми почав вiдзначатися міжнародною спільнотою як Всесвiтнiй день боротьби за заборону ядерної зброї.

У самому мiстi цього дня щорічно проходить церемонія Пам`ятi. Як постiйне нагадування про страшну трагедію у центрi мiста залишений незайманим шматочок землi. Тут все так само, як i десятки рокiв тому – руїни, тiнi на стiнах – примари атомної смертi. Тепер ці розвалини називають «Собором атомної бомби». Бiля входу в Меморiальний музей миру розбито парк, де горить вiчний вогонь, встановлений перед сферичним пам’ятником жертвам бомбардування з написом «Спiть спокійно – помилка не повториться». В 1964 роцi був урочисто запалений вогонь «Миру» в пам'ять про жертви. Вогонь буде горiти до тих пip, поки не буде знищена вся ядерна зброя у свiтi.

Парк Миру в колишньому центрі Хiросiми був створений під девізом «Другій Хіросімі – ні!». Музей Миру – одна з найпохмуріших та найбільш хвилюючих експозицій на земній кулі. Щорiчний ритуал церемонії включає хвилину мовчання, зграї голубів випущенi у небо, скорботнi удари поминального дзвону. Пiсля цього в меморiальний пам’ятник помiщаються списки людей, як померли вiд наслiдкiв ядерного вибуху.

У Парку миру бiля Меморiального музею висить дзвін, напис на ньому свідчить: «Нехай кожен, хто проходить повз, ударить в дзвін, щоб той завжди нагадував нам про загрозу атомної вiйни».

Символом жертв атомного бомбардування став паперовий журавлик-оригамі. Їх щороку приносять у Дні пам'яті в парки миру, створені в Хіросімі та Нагасакі. Початок цієї історії - трагічний. Традицію заклала 12-річна Садако Сасакі. 6 серпня 1945 року дівчинці було всього два роки. Її будинок був повністю зруйнований вибухом, але сама вона не отримала опіків або поранень. Проте її все ж таки не оминула доля рідної Хіросіми - разом із матір'ю вона потрапила під радіоактивний дощ. У 1954 році їй був оголошений вирок – «лейкемія», яку в Японії називали атомною хворобою. Лікарі сказали, що надії на одужання немає, але Садако Сасакі продовжувала сподіватися. І вирішила втілити в життя викладене в старовинній японській казці, де говорилось, що найзаповітніше бажання людини, яка складе тисячу журавликів-оригамі, буде виконане. За легендою, дівчинка зуміла скласти всього 644 журавлики. Її друзі закінчили за неї роботу, і вона була похована разом із паперовими фігурками. Перший пам'ятник Садако Сасакі з паперовими журавликами в руці був відкритий в Японії в 1959 році. Сьогодні пам'ятники дівчинці встановлені в багатьох містах світу. 

Є обеліски, плити і колони.
І урочисті квіти роковин.
І хто ми є? Усім усі мільйони,
А хтось комусь однісінький один.

Тебе немає. Але є мій спомин.
І не згадаю, ні, я спом’яну.
І спом’яну, і пом’яну.
І ще раз війни прокляну.

                                                           Лiна Костенко