Кнут Гамсун — норвезький письменник (справжнє ім'я — Кнут Педерсен), лавреат Нобелівської премії з літератури за 1920 рік.

Кнут Гамсун народився 4 серпня 1859 року на хуторі Гамсунд у парафії Воґо, розташованій у сільськогосподарському районі Центральної Норвегії. Кнут Гамсун народився як Кнуд Педерсен в бідній селянській родині. З раннього віку Кнут проявляв цікавість до літератури і писав свої перші твори ще підлітком.

Свою першу книгу, «Загадкова людина. Нурландська любовна історія», опублікував у 1877 році під своїм справжнім іменем. Проте справжній успіх прийшов до нього після публікації роману «Голод» у 1890 році. Цей твір, який описує муки і переживання голодуючого письменника, вважається одним із найважливіших творів раннього модернізму і започаткував його міжнародну славу.

Гамсун продовжував писати і видав багато інших визначних творів, серед яких: «Містерії» (1892 р.), «Пан» ( 1894 р.), «Вікторія» (1898 р.), «Плоди землі» (1917 р.) — за цей роман він отримав Нобелівську премію з літератури.

У 1940-х роках Кнут Гамсун став предметом суперечок через його підтримку нацистської Німеччини під час Другої світової війни. Він зустрічався з Гітлером і підтримував норвезького колабораціоніста Відкуна Квіслінга. Після війни Гамсун був заарештований і засуджений за колабораціонізм, хоча через похилий вік і погане здоров'я він уникнув суворого покарання.

Попри політичні суперечки, Кнут Гамсун залишив значний слід у світовій літературі. Його твори вплинули на багатьох письменників. Гамсун досліджував психологію своїх персонажів, використовуючи інноваційні літературні прийоми, що зробило його новатором у своїй галузі.

Твори Гамсуна пронизані турботою про людину, болем за безцільність її існування, в останніх романах автора відтворює духовну деградацію людини в умовах цивілізованого світу.

Письменник помер 19 лютого 1952 року в Нергольмі. Повне п'ятнадцятитомне зібрання його творів вийшло у світ через два роки після його смерті.