Степан Васильович Процюк — сучасний український письменник, прозаїк та есеїст. Член Українського ПЕН.

Степан Процюк народився 13 серпня 1964 року в селі Кути (сьогодні – Буський район на Львівщині). Через декілька років родина переїхала до Івано-Франківської області. Степан Процюк закінчив Івано-Франківський педінститут та аспірантуру Інституту літератури НАН України. Має ступінь кандидата філологічних наук. З 1995 до 2017 був членом Національної спілки письменників України.

Літературна біографія Степана Процюка розпочалася у 1991 році з літгурту «Нова деґенерація». На думку літературознавців, цьому літературному гурту вдалося стати одним із небагатьох руйнівників літературної стагнації. Далі з'явилася збірка віршів  «Апологетика на світанку» та збірка поем «Завжди і ніколи». Спочатку Степан Процюк писав вірші, згодом перейшов на прозу й есеїстику.

У 1996 році у Києві вийшла збірка есеїв Степана Процюка «Лицарі стилосу і кав’ярень», а також перша книжка прози «Переступ у вакуумі».

У 2001 році тернопільське видавництво «Джура» друкує збірку повістей «Шибениця для ніжності». У 2002 році Івано-Франківське видавництво «Тіповіт» друкує збірку повістей Степана Процюка «Серафими і мізантропи», а у 2002 році Степан Процюк дебютує як романіст – у Львові виходить його роман «Інфекція». Другий роман «Жертвопринесення» був надрукований спочатку у журналі «Кур’єр Кривбасу», а у 2007 році – у видавництві «Тіповіт».

Степан Процюк створює також літературні твори для підлітків. У 2008 році в київському видавництві «Грані-Т» вийшла трилогія про кохання «Марійка і Костик», «Залюблені в сонце» (Друга історія Марійки і Костика) та «Аргонавти» (Третя історія Марійки і Костика). 2010 року у видавництві «Грані-Т»  була видрукувана збірка есеїв «Аналіз крові» та роман «Троянда ритуального болю» (про постать Василя Стефаника).

В 2011 році вийшов психобіографічний роман про В. Винниченка «Маски опадають повільно» та книга есеїстики С. Процюка «Тіні з’являються на світанку». В 2013 році вийшов роман «Чорне яблуко» та повість «Гілочка і Муркотасик». В 2014 році вийшла книга Степана Процюка «Трикутник». В кінці 2015 р. вийшов роман «Під крилами великої Матері». У 2020 році у видавництві «Дискурсус» вийшла книжка есеїстики Процюка про письменників і суспільство під назвою «Відкинуті і воскреслі». «Відкинуті і воскреслі» увійшла до всеукраїнського рейтингу «Книжка року» як одна із найкращих у номінації «Есеїстика».

 У кінці 2022 року вийшли романи Степана Процюка «Руки і сльози» про Івана Франка та «Місяцю, місяцю» про Григора Тютюнника. Вони були номіновані на Шевченківську премію 2024 року та увійшли у короткий список номінантів

Степан Процюк є лауреатом багатьох національних літературних премій, зокрема, «Благовіст» та 7-разовим лауреатом премії журналу «Кур’єр Кривбасу». Мав літературні вечори в багатьох містах України, а також у Кракові, Берліні, Оломоуці, Парижі, Гельсінкі, Римі, Чикаго, Нью-Йорку. Твори Степана Процюка перекладені кількома іноземними мовами. У вересні 2015 року отримав відзнаку «Золотий письменник України». Сьогодні Степана Процюка вважають одним із найконтроверсійніших сучасних письменників-інтелектуалів.