Хорхе Луїс Борхес — аргентинський прозаїк, поет і публіцист, один з найвидатніших письменників XX сторіччя.

Хорхе Луїс Борхес народився  24 серпня 1899 року в буенос-айреському районі Палермо у родині аргентинського адвоката Хорхе-Ґільєрмо Борхеса та шляхетної уругвайки Леонор Асеведо-Суарес. Змалку Борхес вивчав англійську, французьку та німецьку мови, що дало йому доступ до класичної європейської літератури.

У 1914 році його родина переїхала до Швейцарії, де він закінчив школу і вступив до Женевського університету. Після Першої світової війни він подорожував Європою, відвідував Іспанію, де познайомився з авангардистами.

У 1921 році Борхес повернувся до Аргентини і занурився в літературну діяльність. Він почав писати есе, вірші та оповідання, які незабаром стали популярними серед інтелектуалів. Його ранні твори були позначені впливом ультраїзму — літературного руху, що закликав до оновлення поетичного вираження.

1923 року напередодні поїздки до Європи Борхес опублікував свою першу книгу поезій «Жар Буенос-Айреса», до якої увійшли 33 вірші, а обкладинку до якої розробила його сестра.

З 1930-х років Борхес почав писати короткі оповідання, які згодом принесли йому світову славу. Серед його найвідоміших збірок — «Вигадки» (1944 р.) і «Алеф» (1949 р.). Його оповідання досліджують складні теми, такі як час, безкінечність, дзеркала, лабіринти, а також межі між реальністю та уявою.

Його вірші, зібрані в збірки «Пристрасть до Буенос- Айреса», «Місяць навпроти», «Сан- Мартинський зошит», «Dreamtigers», «A Personal Anthology», «Вибрані поеми: 1923-1967», «Хвала пітьмі», часто надихався повсякденним життям або епізодами аргентинської історії.

У грудні 1955 року письменника було обрано членом Аргентинської академії письменства. Він активно писав і викладав на кафедрі німецької літератури в Університеті Буенос-Айреса. «Вигадки» перекладено італійською під назвою «Вавилонська бібліотека». В цей час він майже повністю втратив зір. Попри це, він продовжував писати і публікувати нові твори. Його інтелектуальні інтереси включали філософію, теологію, міфологію та літературознавство.

У 1979 р. Борхес отримав Премію Сервантеса — найпрестижнішу в іспаномовних країнах нагороду за заслуги в області літератури. Його останньою прижиттєвою публікацією була книга «Атлас» — збірка віршів, фантазій і дорожніх нотаток.

Борхес неодноразово номінувався на Нобелівську премію з літератури, але так і не отримав її. Незважаючи на це, його вплив на світову літературу є величезним.

Хорхе Луїс Борхес помер у Женеві в 1986 році. Його спадщина залишається важливою складовою світової літератури,  його твори продовжують надихати читачів та письменників у всьому світі.