Михайло Михайлович Коцюбинський — видатний український письменник, громадський діяч, голова «Просвіти» в Чернігові. Його творчість глибоко вплинула на розвиток української літератури, особливо на рубежі ХІХ і ХХ століть.

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року в місті Вінниця, в родині дрібного службовця. Дитинство провів у різних містечках Поділля, де служив його батько. Михайло з юних років проявляв інтерес до літератури й мав гостре відчуття соціальної несправедливості, що пізніше відіграло важливу роль у його творчості. Закінчив духовне училище в Шаргороді, але через матеріальні труднощі не зміг продовжити навчання в університеті. Однак це не завадило Коцюбинському самостійно поглиблювати свої знання, читати європейську літературу й захоплюватися ідеями народництва.

Перші літературні спроби відбулися ще в 1880-х роках. У 1886–1889 роках він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. У 1891 році склав іспит на право працювати народним учителем.

Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь».1898 року переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців.

Перші відомі твори Коцюбинського з'явилися в 1890-х роках. В цей період він почав активно публікуватися в українських періодичних виданнях. Серед його ранніх робіт виділяються оповідання «На віру», «Цвіт яблуні», «Харитя», «Ялинка», які вже демонструють характерні для нього риси імпресіонізму. Коцюбинський мав власний стиль, що поєднував тонкий психологізм, глибокий ліризм та майстерність у створенні яскравих і багатих описів природи.

У 1900-х роках письменник створює свої найвідоміші твори: «Fata Morgana», «Тіні забутих предків», «Intermezzo». Його проза відображає складні соціальні проблеми тогочасного суспільства, відчуття національної ідентичності, а також глибокі людські переживання. Особливою є новела «Тіні забутих предків», яка поєднує етнографічні деталі гуцульського життя з глибокими психологічними і філософськими роздумами. У 1906—1912 роках Коцюбинський створив новели «Сміх», «Він іде», «Невідомий», «В дорозі», «Persona grata», «Як ми їздили до Криниці», «Дебют», «Сон», «Лист», «Подарунок на іменини», «Коні не винні», образки-етюди «Хвала життю!», «На острові».

Михайло Коцюбинський був також активним громадським діячем. Брав участь у діяльності українських громадських організацій, займався культурно-просвітницькою роботою, працював у «Просвіті» та інших суспільно-політичних товариствах.

Коцюбинський тривалий час хворів на туберкульоз, що підривало його здоров'я. Він помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де й похований. Його внесок у розвиток української літератури є неоціненним, а твори залишаються актуальними і сьогодні.