«Будь горда, Україно, за них.

Ти вічна в їх жертві,

А вони вічні в тобі»

Марко Боєслав

 

День захисників і захисниць України – державне свято, що відзначається 1 жовтня. Започатковано 14 жовтня 2014 року президентським указом з назвою «День захисника України» (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 28 липня 2023 р. № 455/2023). 14 липня 2021 року Верховна Рада України перейменувала свято на День захисників і захисниць України.

Цим же указом скасовано Указ Президента України Леоніда Кучми 1999 року,  яким встановлювалося свято — День захисника Вітчизни, що відзначалося щорічно 23 лютого.

Цей день для свята обрали не випадково. 1 жовтня - Покрова Пресвятої Богородиці, воно  має ще i другу назву - Козацька Покрова. Споконвiкiв на свято Покрови нашi пращури вшановували воїнiв-захисникiв. Традицiя ця дуже давня  i  походить ще з часiв Київської Русi. Козаки вважали Покрову своєю заступницею. Та не лише свято Покрови та День козацтва вiдзначають в цей день.  Вважається, що саме цього дня 1942 року була створена Українська Повстанська Армiя. А вже 30 травня 1947-го УПА оголосила свято Покрова своїм офiцiйним святом.

Цi iсторичнi дати асоціюються кожному українцю з такими поняттями, як військова честь, звитяга, мужність та лицарство.  

Сьогодні, у День захисників і захисниць України, ми вшановуємо всіх, хто віддав свої сили, життя і серце заради миру та свободи нашої держави. Це свято мужності, відваги і любові до Батьківщини. Воїни минулих поколінь і сучасні герої об’єднані однією справою — захистом України. Ми низько схиляємо голови перед пам’яттю загиблих і висловлюємо вдячність тим, хто сьогодні стоїть на варті нашої незалежності. Нехай Покрова Пресвятої Богородиці оберігає кожного воїна, а в нашій країні запанують мир і злагода. Слава Україні!

 

 Михайло Шевченко

Українцем – це стоять на смерть

 

А таки безсмертна наша нацiя –

Бог її живою поливав.

Холод, голод, тюрми, окупацiї –

Все на неї, а вона жива!

 

Вiдiйшла iсторiя в iстерiї.

Кров`ю сходили, та встав Тарас.

Розсипались видряхлi iмперiї –

Тi, що вiчно скублились за нас.

 

Ми ж – щоб жити – права не питалися.

Ми – самi собi усi права!

 I тому не вищезла – зосталася

Непоборна нацiя – жива!

 

Хай же терпнуть тi, що знищить мрiяли

Нас – тодi й тепер – це` днi  i тiж:

Ми завжди у битвi густо сiялись,

Але… накривали ще густiш.

 

Тож, щоб жити – навслiд за Тичиною

Нам немає у кого питать.

Лише, брате мiй, живи Вкраїною – Серцем.

I не жди,  коли продать.

Щось од неї

   нащодень та почасти,

Доки мерехтить ця круговерть…

Українцем бути – це не почестi.

Українцем  - це стоять на смерть.