День 15 квітня відзначається громадськістю багатьох країн як Міжнародний день культури. Запроваджений на честь прийняття в 1935 р. міжнародного договору «Про захист художніх і наукових закладів та історичних пам’яток», відомого в міжнародно-правовій практиці як Пакт Реріха.

Художник Микола Реріх у 1931 році в бельгійському місті Брюгге на конференції, присвяченій просуванню міжнародного договору про охорону культурних цінностей,  запропонував відзначати Міжнародний день культури. Тоді ж була названа мета Дня культури - широкий заклик до краси і знання. Перший міжнародний правовий акт про охорону художніх і наукових закладів та історичних пам'яток був також запропонований Реріхом.

Ідея створення організованої охорони культурних цінностей народилася у нього на початку сторіччя при вивченні пам'яток старовини. Російсько-японська війна 1904-1905 років змусила художника серйозно задуматися над загрозою руйнування пам’яток культури. У 1914 році Микола Реріх звернувся до урядів різних країн з пропозицією забезпечити збереження культурних цінностей шляхом укладення відповідної міжнародної угоди, проте його звернення залишилося тоді без відповіді. У 1929 році Реріх підготував і опублікував різними мовами проєкт договору про захист культурних цінностей. Проєкт договору став популярним у всьому світі.  У багатьох країнах були утворені комітети на підтримку Пакту Реріха. Проєкт Пакту був схвалений Комітетом у справах музеїв при Лізі Націй.

15 квітня 1935 р. у Вашингтоні керівники 21 держави американського континенту прийняли міжнародний договір «Про захист художніх і наукових закладів та історичних пам’яток», відомий як Пакт Реріха.

У рамках пакту був затверджений запропонований Реріхом відмітний знак, яким передбачалося відзначати захищені об'єкти культури. Цим знаком був «Прапор Миру» - біле полотнище, на якому зображені три дотичних амарантових кола - минулі, справжні і майбутні досягнення людства, оточені кільцем Вічності. У пакті містяться загальні принципові положення про захист культурних цінностей і повагу.

Пакт Реріха був використаний як основа для багатьох документів сучасного міжнародного співробітництва в галузі охорони культурної спадщини. У тому числі таких актів ЮНЕСКО як «Конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту», прийнята в Гаазі 14 травня 1954 р., «Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввезення, вивезення і передачі права власності на культурні цінності», прийнята в Парижі 14 листопада 1970 р., «Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини», прийнята в Парижі 16 листопада 1972 р.

Згодом ідеї пакту були розвинуті у «Загальній декларації про культурну різноманітність» (2001 р.) і «Декларації про навмисне руйнуванні культурної спадщини» (2003 р.) ЮНЕСКО , «Конвенції про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження» ООН (2005 р.) та інших міжнародних документах.