Василь Махно  — український поет, прозаїк, есеїст, перекладач, літературознавець. З 1995 року — член Національної спілки письменників України, АУП (1996-2000 рр.). Учасник літературного гурту «Західний вітер» (1992 р.). Кандидат філологічних наук (1995 р.). Член міжнародного ПЕН-клубу (2003 р.); Член Українського ПЕН.

Василь Махно народився в Чорткові 8 жовтня 1964 р. Закінчив Тернопільський педагогічний інститут (нині ТНПУ), викладав літературу у Тернопільському університеті, а згодом — у Ягеллонському (Краків). Неодноразово брав участь в міжнародних поетичних фестивалях. До 2000 року жив та працював у Тернополі. 2000 року виграв Зелену картку та переїхав жити та працювати до США (Нью-Йорк). Обійняв посаду ключового науковця НТШ-Америка.

Лауреат премій ім. Степана Будного (1994 р.), журналу «Кур'єр Кривбасу» (2008 р., 2009 р.), Фонду Лесі та Петра Ковалевих (2009 р.), Міжнародної премії «Povelje Morave» (2013 р.).

Збірка оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов» («Видавництво Старого Лева») була визнана книгою року BBC-2015. Друкувався у періодичних виданнях.

Автор чотирнадцятох поетичних збірок, найновіша з яких – «Одновітрильний дім» (2021 р.); книжки оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов» (2015 р.); роману «Вічний календар» (2019 р.) та есеїстики «Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн» (2006 р.), «Котилася торба» (2011 р.) «Околиці та пограниччя» (2019 р.), «Уздовж океану на ровері» (2020 р.); п’єс «Coney Island» (2006 р.), «Bitch/ Beach Generation» (2007 р.); перекладів польських поетів Збіґнєва Герберта «Струна світла» (1996 р.), Януша Шубера «Спійманий у сіть» (2007 р.), Анни Фрайліх «Ім’я батька» (2021 р.).

Перекладав сучасних польських (Богдан Задура, Анджей Сосновський, Януш Шубер, Анна Фрайліх), американських (Джин Валентайн, Джон Ешбері), сербських (Васко Попа) поетів.

Вірші та прозу перекладено багатьма мовами світу. Окремими виданнями вірші та проза виходили у Ізраїлі, Польщі, Німеччині, Румунії, Сербії та США.