Михайло Опанасович Драй-Хмара — український поет, літературознавець, перекладач доби розстріляного відродження.

Михайло Опанасович Драй-Хмара народився 10 жовтня 1889 року в селі Малі Канівці, на Черкащині. Після закінчення гімназії у Черкасах Михайло вступив до Київського університету, де вивчав слов’янську філологію. Пізніше продовжив навчання в Санкт-Петербурзькому університеті. Він захоплювався мовознавством, працював як дослідник слов’янських мов та діалектів.

Драй-Хмара також був активним викладачем і науковцем. Працював у Науково-дослідному інституті мовознавства при ВУАН, викладав у Київському університеті та інших навчальних закладах. Писав статті та дослідження з історії української літератури та мови.

Як поет, Михайло Драй-Хмара належав до представників українського модернізму. Його творчість відзначається глибоким ліризмом та філософськими роздумами. Однією з найвідоміших його поетичних збірок є «Проростень» (1926 р.), де автор розглядає теми національної ідентичності, природи, любові та життя. Монографія «Леся Українка» (1926 р.) свого часу ознаменувала чималий поступ у вивченні творчості поетеси. Дві збірки віршів, «Сонячні марші» та «Залізний обрій», увійшли до «Вибраного» (1969 р.). Помітним твором у спадщині Драй-Хмари є поема «Поворот» (1922–1927 рр.), яка є пристрасним монологом любові до України.

Він також активно займався перекладацькою діяльністю, перекладав на українську твори світової літератури, зокрема, з французької та слов'янських мов.

У 1930-х роках, у часи сталінських репресій, Михайла Драй-Хмару, як і багатьох інших інтелігентів, було заарештовано. У 1935 році його звинуватили у націоналістичній діяльності та шпигунстві, після чого засудили до тривалого ув’язнення. Він був засланий до концтабору на Далекому Сході, де й загинув 19 січня 1939 року.

Пам'ять про Михайла Драй-Хмару зберігається в українській літературі як про талановитого поета і науковця, що трагічно загинув під час радянських репресій.