Оскар Фінґал О’Флагерті Вілс Вайльд — видатний ірландський письменник, поет, драматург і один із найвідоміших представників естетизму в європейській літературі. Вайльд відомий своїм дотепним стилем, сатиричними п'єсами і блискучою прозою, а також трагічною особистою історією.

 Оскар Вайльд народився 16 жовтня 1854 року в Дубліні, в родині інтелектуалів. Його батько, Вільям Вайльд, був відомим хірургом і письменником, а мати, Джейн Франциска Елджі, — поетесою та активісткою.

 Вайльд здобув класичну освіту в Дубліні, а потім продовжив навчання в Оксфорді, де здобув репутацію яскравого інтелектуала й естета. Він був активним учасником естетичного руху, який пропагував «мистецтво заради мистецтва».

Оскар Вайльд швидко став відомим завдяки своєму гострому розуму, парадоксальним висловлюванням і блискучим творам. Першим його успіхом була збірка віршів «Поезії», видана у 1881 році.

 У 1890 році Вайльд публікує свій єдиний роман — «Портрет Доріана Грея», який викликав широкий резонанс через свої теми аморальності, краси та наслідків надмірного захоплення собою.

 Вайльд досяг вершини своєї популярності завдяки своїм комедійним п'єсам, серед яких найбільш відомі «Віяло леді Віндермір» (1892 р.), «Жінка, не варта уваги» (1893 р.), «Саломея», «Ідеальний чоловік» (1895 р.), «Як важливо бути серйозним» (1895 р.).  Ці твори відзначалися дотепними діалогами, соціальною сатирою і блискучим стилем.

 У 1884 році Вайльд одружився з Констанцією Ллойд, з якою мав двох синів. Однак особисте життя Вайльда було складним. Він вступив у стосунки з Альфредом Дугласом, що призвело до гучного скандалу.

 У 1895 році, після публічної суперечки з батьком Альфреда Дугласа, маркізом Квінсберрі,  Вайльда було звинувачено в «непристойній поведінці» через його гомосексуальні стосунки, які тоді були незаконними у Великій Британії. Його судили та засудили до двох років каторжних робіт.

Під час ув'язнення Вайльд написав відому сповідальну працю "De Profundis", у якій він рефлексував про своє життя, помилки та страждання. Після звільнення з в'язниці в 1897 році він був зруйнованим як фізично, так і морально.

 Вайльд переїхав до Франції, де жив під псевдонімом Себастьян Мельмот. Там написав свою останню працю, поему «Балада Редінзької в'язниці» (1898 р.), присвячену жорстким умовам життя у в'язниці.  Він помер у Парижі 30 листопада 1900 року в злиднях, після того як переніс кілька важких захворювань.

Оскар Вайльд залишається однією з найбільш впізнаваних фігур у літературі та культурі. Його дотепні афоризми, сатиричні комедії та глибокі філософські роздуми вплинули на покоління письменників і мислителів.

 Його трагедія, пов'язана з переслідуванням за сексуальну орієнтацію, зробила його символом боротьби за права ЛГБТ-спільноти в майбутньому.

Попри трагічне завершення життя, Вайльд залишається іконою естетизму, а його твори досі вивчають і читають у всьому світі.