Володимир Антонович Маняк - український письменник (поет, прозаїк, публіцист), громадський діяч, дослідник Голодомору в Україні, автор чорної книги-меморіалу «33-й: голод».

Володимир Маняк народився 6 листопада 1934 року в с. Криштопівка Волочиського району. В 1956 році закінчив факультет журналістики Львівського університету. З молодих років Маняк проявляв інтерес до історії та журналістики, що врешті визначило його професійну діяльність. Перші спроби у літературній творчості Володимир зробив у рідному селі, яке назавжди залишилося для нього найкращим місцем на Землі. Саме у Криштопівці були написані й надруковані у районній газеті «Зоря» його перші вірші, що пізніше побачили світ у поетичній збірці «Повноліття» (1957 р.). У зрілому віці він повернувся у рідне село. Саме у цей час виходять друком його книги «І зійшов день», «Колиска вітрів», «Море Дірака», «Проспект імені людей» та інші.

У 1988 р. під редакцією В. А. Маняка та В. О. Замлинського вийшла з друку книга-меморіал «Вінок безсмертя». Володимир Маняк — один з організаторів, співголова культурно-просвітницького товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. Очолював організаційний комітет із створення «Асоціації дослідників голодоморів 1932—1933 років в Україні» (нині Асоціація дослідників голодоморів в Україні).

Одна з найважливіших праць Маняка — збірка свідчень очевидців Голодомору. Результатом цієї праці стала книга «33-й: голод», яка стала одним із перших великих документальних видань про трагедію 1932–1933 років. Книга містить свідчення очевидців, архівні матеріали та історичні дослідження, які показують масштаби трагедії і допомагають краще зрозуміти наслідки цього злочину проти українського народу.

Маняк також був активним учасником громадського і національного руху в Україні, виступав за незалежність України та сприяв поширенню правди про Голодомор, що довгий час замовчувався радянською владою. Він прагнув донести правду про ці трагічні події, аби вони не були забуті, і щоби світ визнав Голодомор актом геноциду проти українського народу.

У 1970—80-х роках опублікував низку документальних повістей «Балада про чорнозем» (1974 р.), «Пора майстрів» (1982 р.), «Восьмий день тижня» (1983 р.), романи «Плоть твоя і кров» (1981 р.), «Рейд» (1986 р.), роман-дилогію «Поділля» (1984 р.). Також він написав документальну книгу «Спалені села».

На жаль, у 1992 році Володимир Маняк трагічно загинув. Однак його праця й сьогодні має великий вплив на дослідження української історії та пам'ять про Голодомор. Завдяки його діяльності й діяльності інших дослідників пам’ять про цю трагедію зберігається та передається наступним поколінням.