Остап Вишня — український письменник, новеліст, класик сатиричної прози XX століття. Він став одним із найвідоміших українських гумористів і сатириків, чия творчість відзначалася гострим гумором, любов'ю до українського народу та влучними спостереженнями за його життям.

Остап Вишня народився 13 листопада 1889 року в селі Грунь на Полтавщині, в селянській родині. Навчався Остап Вишня в сільській школі, потім у Київській військово-фельдшерській школі, після чого працював фельдшером у різних містах. Однак бажання займатися літературною діяльністю привело його до Києва, де він почав писати для журналів і газет. У 1917 р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету.

У 1919 році Вишня видав свою першу сатиричну роботу. 1921 року опублікована усмішка «Чудака, їй-богу» під псевдонімом Остап Вишня. Став основоположником жанру усмішки. У 1922 році Остап Вишня написав близько 80 усмішок і фейлетонів, в 1923 р. – понад 270. У 1924 році видав 9 збірок своїх творів, а в 1929 році – 28. У 1926 році Остап Вишня опублікував збірку «Українізуємось». Згодом, за три роки вона була перевидана 5 разів.

Перші гумористичні твори Остапа Вишні, такі як «Вишневі усмішки», розкривали повсякденне життя селянства, чиновників та інтелігенції. Він також створював політичні памфлети, критикуючи бюрократію, суспільні вади та негаразди тогочасної радянської дійсності. Його «усмішки» стали надзвичайно популярними і зробили його одним із найбільш читаних авторів в Україні. З 1923 до 1929 рр. вийшли такі найпопулярніші збірки: «Вишневі усмішки сільські», «Вишневі усмішки кримські», «Усмішки», «Вибрані твори».

В 1933 році Вишню було заарештовано за сфабрикованим обвинуваченням у «контрреволюційній діяльності». Він провів 10 років у таборах на півночі СРСР, однак після звільнення у 1943 році повернувся до творчості. Його гумор став ще більш витонченим, наповненим доброзичливістю і теплотою до людських слабкостей, але при цьому залишався гострим та актуальним.

1944 р. — перший твір після заслання «Зенітка». Ця гумореска ознаменувала початок другого періоду творчості гумориста. Після війни Остап Вишня був членом редколегії і співробітником сатиричного журналу «Перець», членом правління Спілки письменників України.

Остап Вишня помер 28 вересня 1956 року в Києві. Його твори залишили глибокий слід у літературі й досі вважаються класикою української гумористичної прози.