Дрофань Анатолій Павлович - український письменник.

Анатолій Павлович Дрофань народився 17 листопада 1919 року в Прилуках, що на Чернігівщині, в родині залізничника. Через кілька днів після того, як він народився у Прилуках, його батька перевели на роботу до Ічні. Оскільки він не встиг оформити документи про народження сина, то зробив це уже в Ічні. Там же він закінчив семирічну школу в 1935 році й пішов навчатись до Ніжинського педагогічного інститут на робітничий факультет.

У 1938 році Анатолій Павлович вступає на філологічний факультет до Київського університету. Через події Другої світової війни він закінчив навчальний заклад тільки в 1945 році. З березня того року Дрофань починає працювати завлітредакції газеті «Молодь України», потім в «Колгоспному селі» та журналі «Україна».

Своє перше оповідання «Перепел» побачило світ 1945 року, а рівно через 11 років вийшла й збірка оповідань – «Журка з Сонцеграда» (1956 р.). Також письменник перекладав з російської мови твори Михайла Алексєєва та Віталія Біанкі.

Разом з письменницькою діяльністю Анатолій Павлович займався громадською роботою: збирав архівні та документальні відомості про видатних людей, записував спогади від Левка Ревуцького, вивчав рід Симиренків, написав спогади про Остапу Вишню та свого викладача з часів університету – Агатангела Кримського.

Анатолій Павлович є автором творів для дітей: «Журка із Сонцеграда», «Коли я виросту», «Про Барона, Мавру та Мале Вушко», «Янехо», «Альбіон», а також повістей «Загадка старої дзвіниці», «Біла криниця».

Особливо плідними для письменника були останні три десятиліття. За цей час він видав півтора десятка своїх книжок. Завоювали симпатії читачів романи «Таїна голубого палацу», «Буремна тиша»; повісті «У кожному камені — іскра», «Біла криниця», «Загадка старої дзвіниці»; документальна повість «Коли ми красиві»; збірки оповідань «Троянди», «Альбіон», «Земля для квітів», «Сонцелюби»; збірка сатиричних оповідань «Іменини» та інші твори.

Життя письменника та громадського діяча раптово обірвалось 25 травня 1988 року у видавництві «Радянський письменник». Коли він прийшов до видавництва здавати до друку доопрацьований з урахуванням зауважень рецензентів рукопис «Музи кохання» його не стало.