Раїса Петрівна Іванченко — українська історикиня, письменниця, публіцистка.

Раїса Петрівна народилася 30 листопада 1934 р. в м. Гуляйполе, тепер Запорізької області.

1957 року закінчила історичний факультет Київського університету. Була на журналістській роботі.

1967 року закінчила аспірантуру Київського університету. Того ж року захистила кандидатську дисертацію «Місце Михайла Драгоманова у суспільно-політичному русі Росії та України в другій половині 19 століття».

За публікації, присвячені Михайлові Драгоманову, зокрема повість «Передчуття весни» (1970 р.), монографію «Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України (друга половина 19 століття)» (1971 р.), роман «Клятва» (1971 р.), зазнала критики партійного та радянського керівництва.

Від 1967 року викладала в Київському університеті. Від 1994 року — доцент, від 1996 року — професор кафедри теорії та історії культури України Київського інституту культури (нині — Київський національний університет культури і мистецтв).

Від 1996 року — професор і завідувач кафедри суспільних наук Київського міжнародного університету.

У 1994–1996 роках була головою Київської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

Від 1998 року голова благодійного братства святої княгині Ольги при Українській православній церкві Київського патріархату.

Раїса Іванченко друкується від 1957 року.

Авторка книг: «Клятва» (1971 р.), «Любити не просто» (1976 р.), «Не розминайсь із собою» (1980 р.), «Гнів Перуна» (1982 р.), «Золоті стремена» (1984 р.), «Сіті життя і смерті» (1986 р.), «Зрада, або як стати володарем» (1988 р.). Авторка циклу радіопередач «З історії української державності» (1993—1994 рр., 2001 р.), «Історія без міфів» (2001—2003 рр.) та ін.

За участі Раїси Іванченко підготовлено кілька історико-документальних телефільмів: «Драгоманов», «Титан», «Історія Чорноморського флоту» (усі — 1995 р.) та ін. За свою невтомну та плідну працю на творчій ниві Раїса Іванченко отримувала державні нагороди та відзнаки.